Зменшені й пестливі чоловічі імена

“Які бувають зменшені й пестливі чоловічі імена в українській мові?”

За всієї різноманітності вони мають одну спільну ознаку: нульове закінчення після приголосного (Гринь, Сень) або флексію -о (Левко, Славко, Грицько, Сенько, Сашко, Сергійко, Федько, Лесько). Такі самі закінчення притаманні найменням, утвореним за допомогою різних суфіксів: Андрійчик, Петрик, Лесик, Грицуньо, Петруньо, Івасечко, Славцьо, Богданцьо, Микольцо.

Від цих та інших імен походять українські прізвища Андрійченко, Васильченко, Левченко, Іванченко, Сергійченко тощо.

Закінчення -а (я) мають поодинокі імена: Микита, Микола, Сава, Хома, Ілля.

Інакше утворюються зменшені та пестливі чоловічі імена в російській мові. Всі вони дістають закінчення -а і відмінюються як іменники першої відміни: Андрюша, Володя, Гриша, Миша, Саша, Юра... Можуть бути зі зменшеними суфіксами (Николенька, Гришутка, Петенька), але при обов’язковій флексії -а. Такі форми дуже поширилися в Східній Україні. Тут майже зникли давні українські ласкаві найменування (Івасик, Юрасик, Євгенко, Лесько, Богданчик...). “Дуже часто, – зазначав свого часу письменник та мовознавець Борис Антоненко-Давидович, – і в українській дитячій літературі стали з’являтися Гриші, Васі, Колі, Петі, замість Грицьків (або Грициків чи Грицунь), Васильків, Миколок, Петрусів (або Петриків). Невже нашим авторам чомусь не до вподоби ці лагідні й милозвучні дитячі імена? Дивна річ, тим більше, що й росіянам подобаються деякі українські ласкаві імена, через те можна назвати не одну Оксану-росіянку не тільки в Києві, а й у Москві...”

Безперечно, не все вдається повернути (і декретом цього не зробимо). Але відроджується історична пам’ять, до багатьох приходить усвідомлення спорідненості з народом, який і в способі творення пестливих імен має свої особливості. То, може, усуваючи деформації в лексиці, фонетиці, морфології, синтаксисі, подумаємо, щоб і через дитячі ймення виразити причетність до свого корінного етносу. І нехай тут скажуть слово наші молоді сім’ї.

* * *

Сервіз і сервіс

“Яка семантична різниця між іменниками сервіз і сервіс?”

Сервіз (у) – набір столового або чайного посуду. Фаянсовий сервіз, венеціанський сервіз.

Сервіс (у) – обслуговування побутових потреб населення. Міський сервіс, налагодити сервіс.

***********************************

Урок 28

Преміальний – премійований – преміювальний

Розрізняються значенням.

Преміальний – належний премії. Преміальні гроші.

Премійований – дієприкметник від преміювати. Премійований автор винаходу.

Преміювальний – який стосується преміювання. Преміювальна комісія.

* * *

Недружний – недружній

Недружний – незгуртований, неодностайний. Недружний колектив. Недружна родина.

Недружній – ворожий, неприязний. Недружній тон. Недружнє ставлення.

* * *

Нащо – на що

Нащо (наголос на першому складі). 1. Прислівник. Синонім навіщо. “О люди! Люди небораки! Нащо здалися вам царі? Нащо здалися вам псарі?” (Тарас Шевченко). 2. Використовується зрідка як сполучне слово в підрядному допустовому реченні. Нащо вже тихою була, та й то збунтувалася проти неправди.

На що, займенник з прийменником (наголос на другому слові). На що сподіватися?

* * *

Насторожі – на сторожі

Насторожі, прислівник. Вислів (бути) насторожі означає “перебувати в настороженому стані”. “Одна... заможна пані хотіла сина оженити з дочкою Ганни Федорівни, аби тільки вивідати тайну. Та Ганна Федорівна усе з цими речами насторожі” (Марко Вовчок).

На сторожі, іменник з прийменником. “Батько, мати не сплять, на сторожі стоять” (Тарас Шевченко).

* * *

Неабияк – не абияк

Неабияк, прислівник. Надто, дуже добре. “Нам щастить неабияк” (Іван Франко); “Ними неабияк пишалися діти” (Михайло Стельмах); “Коли ведмежа підросло, воно зірвалося з ланцюга й неабияк подряпало нічного вартового” (Леонід Смілянський); “Він ухекався неабияк” (Олесь Гончар).

Не абияк, частка з прислівником. “А річки! Скільки їх тут! Не абияк в’юняться, а, здається, закручуються вигадливими петлями” (з журналу); “Коли дівчата приходять на досвітки, то вони сідають не абияк – хто де попало, а на це все ведеться особливий порядок” (з журналу).

* * *

Наниз – на низ

Наниз, прислівник. У напрямку до нижньої частини чогось, донизу, униз; до гирла річки тощо. “За садком грунт спадав з пригорка наниз” (Іван Нечуй-Левицький); “Пароплав ішов наниз” (Григорій Епік).

На низ, іменник з прийменником. “Швидко дві цеглини котилися, гуркотячи, з гори на низ” (Панас Мирний).

* * *

Нагору – на гору

Нагору, прислівник. На верхню частину чогось. “Я пройшов з адміністратором нагору до зали” (Юрій Яновський).

На гору, іменник з прийменником. “Старий Прокопенко і чотири молоді богунці стали підніматися на гору” (Олександр Довженко).

* * *

Зате – за те

Зате, сполучник. Використовується для протиставлення речень або їхніх частин. Синоніми проте, однак, рідше тому. “Латин од няньки наживався, зате за няньку і вступався” (Іван Котляревський).

За те, займенник з прийменником. “(Мавка:) А я не знаю нічого іншого, окрім берези, за те ж її й сестрицею взиваю” (Леся Українка).

* * *

Аргументація – аргументування

Збігаються у значенні “наведення доказів на користь чогось”. Переконлива аргументація (переконливе аргументування) висунутих положень.

Тільки аргументація вживається у розумінні “сукупність аргументів”. Положення підкріплені солідною аргументацією.

* * *

Ілюстрація – ілюстрування

Мають спільне значення “наведення, використання прикладів, малюнків, схем для наочного пояснення чи підтвердження чогось”. “Там, де в підручнику було сказано одним рядком: “Творчість Котляревського покликала до життя десятки наслідувачів”, я вдався навіть до ілюстрацій” (Олекса Гуреїв). “Любовно працював над ілюструванням дум Михайло Дерегус” (Максим Рильський).

Тільки ілюстрація вживається в розумінні “зображення у книжці або журналі, що пояснює зміст тексту; малюнок”. “Тарас тої зими закінчив свою картину “Катерина”, робив ілюстрації до книжок” (Оксана Іваненко).

* * *