Що означає слово автокефальний?

Автокефальний, тобто незалежний, дослівно в перекладі з грецької означає “сам голова”. Слово відоме з V сторіччя.

Автокефальними традиційно називають національні незалежні православні церкви, що мають своє самоврядування, свого главу. Вони об’єднуються як рівноправні у Вселенську православну церкву. Найдавніші з них, що існують і досі, – це Єрусалимська, Олександрівська, Царгородська.

Українська православна церква, прийнявши віру від Царгорода (Константинополя), фактично 700 років була автокефальною, доки Москва повністю підпорядкувала її собі.

Новий рух за відродження нашого православ’я почався 1989 року. Нині маємо автокефальну церкву на рідній землі.

* * *

Коли в словах треба писати апостроф, а коли – ні?

Апостроф ставимо:

1. Після губних приголосних б, п, в, м, ф перед я, ю, є, ї. Б’ю, п’є, п’ять, в’ю, у здоров’ї, в’язи, В’ячеслав, Дем’янськ, м’ясо, м’яч, мереф’янський, рум’яний, верф’ю, тім’я, Стеф’юк.

2. Після р наприкінці складу. Бур’ян, кур’єр, надвечір’я, матір’ю, міжгір’я, пір’я, на подвір’ї.

3. Після к в імені Лук’ян і похідних від нього. Лук’яненко, Лук’янівка, лук’янівський.

4. Після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний. Без’язикий, під’їзд, з’єднаний, з’явитися, об’єм, об’ява, під’їхати, роз’юшити, роз’яснити; дит’ясла, пан’європейський, пів’їжака, пів’яблука, але з власними назвами через дефіс: пів-Європи.

5. У словах іншомовного походження після б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р. Б’єф, комп’ютер, п’єдестал, інтерв’ю, прем’єр, миш’як, кар’єра; П’ємонт, П’яченца, Рив’єра, Ак’яб, Іх’ямас; Барб’є, Б’єрнсон, Б’юкенен, Женев’єва, Ф’єзоле, Монтеск’є, Руж’є, Фур’є.

Після кінцевого приголосного префікса. Ад’юнкт, ад’ютант, ін’єкція, кон’юнктура.

Апостроф не ставимо:

1. Коли перед губним є інший приголосний (крім р), який належить до кореня. Дзвякнути, духмяний, мавпячий, медвяний, свято, святкувати, тьмяний, цвях, але: верб’я, торф’яний, черв’як. Якщо такий приголосний належить до префікса, то апостроф пишеться, як і в тих же словах без префікса. Зв’язок, зв’ялити, підв’язати, розм’якшити.

2. Після р, що позначає м’який приголосний. Буря, буряк, крякнути, крюк, рябий, ряд, рядок, ряска, рюкзак; Рясецький, Рєпін.

3. Після губних приголосних та р перед йо. Воробйов, Муравйов, серйозність, курйоз.

4. Після б, п, в, м, ф, ж, ч, ш, г, к, х перед я, ю, є в словах іншомовного походження. Бюлетень, пюре; Мюллер, Гюго.

***********************************

Урок 31 Походження і значення слова міщанин

“Від чого походить слово міщанин? Яке значення воно має тепер?”

Міщанин походить від польського mieszczanin – мешканець міста. Передає кілька значень. По-перше, міщанином колись називали людину, що належала до міської ремісничо-торговельної верстви населення, а з 1775 року це слово стало офіційним найменуванням людей, головним чином з дрібної буржуазії, котрі уособлювали в царській Росії окремий стан (нижчий від купецького). По-друге, міщанин уживалося на позначення жителя міста.

Згаданий іменник виступає і переносно. Так кажуть про того, в кого дрібні, обмежені, власницькі інтереси та вузький ідейний і суспільний світогляд. Перші два значення в сучасній українській мові є застарілі: міщанин як назва мешканця міста виразно поступається місцем слову городянин. Проте вона може використовуватися в науковій і художній літературі як історизм.

* * *