Українська криниця в Росії

У результаті контактів між мовами взаємовпливи неминучі. Це не може викликати жодних заперечень, якщо певні слова чи звороти запроваджуються не штучно, а з вимоги самого життя, осідаючи на стале підгрунтя мови іншого народу. Так російська лексикографія поповнилася суто українськими запозиченнями: хата-лаборатория, хлебороб, стерня, комнезам, незаможник, куркуль, повстанец, самостийник, делянка, заочник, косовица, доярка, пятисотенница, керманич, побратим, порожняк тощо. Навіть численні найменування географічних одиниць північного сусіда перенесено з нашої мови: Орловщина, Тамбовщина, Рязанщина, Смоленщина (порівняймо: Полтавщина, Київщина, Сумщина). Живцем засвоєно побутово-етнографічні українізми: девчата, кузня, жинка, горилка, криница, трембита, полонина, рушник, куманец і т. ін. Деякі слова потрапили в російську не в готовому, а в трохи зміненому вигляді, як, приміром, чрезвычайный, де до українського прикметника звичайний додано старослов’янський префікс чрез. Російщення української мови взагалі та її словникового складу зокрема відбувалося за радянських часів не з доброї волі нашого народу, а примусово, за наказом згори. Неозброєним оком можна побачити, скільки ще й тепер у нас побутує слів і висловів, створених на кшталт російських або вживаних з не притаманним українській мові значенням. Ці русизми почуваються тут так само впевнено, як у себе вдома. Про це вже писалося і мовилося багато, але зрушень не помітно.

Ось лише деякі з них: виключення (треба виняток), в залежності (залежно), роговиця ока (рогівка), сиворотка (сироватка), уступка (поступка), заключення (висновок), оточуюче середовище (навколишнє), пополам (наполовину), похожий (схожий), тьотя (тітка), кладовка (комора), нерозбериха (безлад), пішком (пішки), плодотворний (плідний), клюква (журавлина), жовтуха (жовтяниця), швидше всього (найшвидше), площадка (майданчик), командировка (відрядження), учбовий (навчальний), тим не менше (а втім, проте, однак), рахувати (вважати), жесть (бляха), застінок (катівня), купляти (купувати), чолка (чубчик), скряга (скнара), прихожани (парафіяни), вмішуватися (втручатися), головокружіння (запаморочення), добавляти (додавати), дома (вдома), жарений (смажений)... Кальки можуть використовуватися тільки тоді, коли в нашій мові немає потрібних слів і висловів для позначення того або іншого предмета, істоти, явища тощо. Але, як бачимо, все це звичайнісінькі дублети питомих, широковживаних лексичних одиниць рідної мови, які не лише відтісняють їх на другий план, а й узагалі витискують із загального вжитку.

***********************************

Невиправдані пропуски слів

Володимир Маяковський казав, що відчував “майже фізичний біль”, коли бачив, як у реченнях часом зяють “провали” – пропуски потрібних слів. Справді, вони не менш (а інколи навіть більш) небажані, аніж уживання зайвих лексем, про що йшлося в одному із попередніх “Уроків...” (“Словесний баласт”). Через такі пропуски фрази стають дефектними, і ми мусимо відгадувати їхній зміст. А нерідко думка зовсім перекручується.

Читаємо в газеті: “Цей метод одразу позначився на роботі колективу”. Оскільки суть справи викладено не повністю, важко збагнути: позначився він позитивно чи негативно? Випадає потрібне слово і в часто вживаному (надто в усному мовленні) сполученні забезпечити план. Треба: забезпечити виконання (чи здійснення) плану.

А ось приклад того, як пропуск, здавалося б, незначного слова серйозно викривив зміст речення: “Маємо зробити все для зменшення ваги конструкції та економії металу”. Це можна зрозуміти як вимогу зменшити не тільки вагу конструкції, а й економію металу. Треба: “Маємо зробити все для зменшення ваги конструкції і для (або а також для) економії металу”.

Через “провали” слів іноді опиняються в одному ряду зовсім різні за своєю природою явища чи речі, як-от: “Таких показників лісівники досягли завдяки добрій деревині і кваліфікації”. Цілком зрозуміло, що ставити поряд дерево та кваліфікацію не варто – їх потрібно відокремити одне від одного і сказати:... досягли завдяки добрій деревині, а також своїй високій кваліфікації.

“Конфлікт” з граматикою виникає тоді, коли, перелічуючи людей або предмети, назви яких вимагають різних прийменників, ставлять прийменник тільки перед першим з іменників: “Гості Києва побували на виставках і картинних галереях”. Треба: на виставках і в картинних галереях. “Стемніло, і засвітилося світло не тільки в будинках, а й вулицях та майданах”. Треба: не тільки в будинках, а й на вулицях та майданах.

Якщо вживання зайвих слів можна назвати марнотратством у мові, то пропуски потрібних елементів лексики – шкідливою скупістю.

***********************************