Неординарний – оригінальний

Перше слово – книжне, вказує на те, що якийсь факт, подія, явище вирізняються з ряду інших своєю непересічністю. “Неординарні прикмети року”, “Сприяли вихованню людей неординарних, цікавих” (з газети).

Близький до нього за змістом прикметник оригінальний, себто незвичайний, самобутній. Ця лексема більш поширена, й хоч вона теж іншомовного походження, проте не має такого виразно книжного звучання, як неординарний. Сполучуваність її з іменниками різноманітна: оригінальна людина, оригінальний національний митець, оригінальне художнє оформлення тощо.

Оригінальними називають також речі, створені самостійно, без наслідування відомих зразків. У цьому значенні слово неординарний вживати не можна.

Загальний – спільний

Як розрізняти їхні значення?

Загальний – який стосується, торкається всіх, усього, поширюється на всіх, на все в цілому. Загальні збори, загальна увага, загальне роззброєння. “У дев’ятсот чотирнадцятому році його покликали на війну в перший же день загальної мобілізації” (Ірина Вільде). Це слово також означає “той, що містить лише головне, істотне, без подробиць; основний”. Загальний виклад, загальний висновок, загальне враження. “Роман... з дивною кмітливістю навчився ловити загальний зміст чужих мов” (Олесь Гончар).

Спільний уживається в розумінні “властивий не одному (інколи навіть усьому загалові)”; “належний кільком або багатьом”. Спільні інтереси, спільна праця, спільна квартира. “-А навіщо той тин здався? Адже ж у нас двір коло хати спільний” (Іван Нечуй-Левицький).

Отже, загальний – це такий, що “охоплює, стосується всіх”, або “основний, головний, без деталей”; спільний – “один для двох чи багатьох”.

Якщо нема іменника “площа”

Деякі мовці не знають, як буде правильно: квартира площею 50 квадратних метрів чи квартира площею в 50 квадратних метрів? Нормативні обидва варіанти, хоч безприйменникова конструкція останнім часом стала поширенішою порівняно з традиційною прийменниковою. Однак це положення охоплює лише ті сполучення, в яких є іменники площа, висота, довжина. Якщо таких слів немає, то прийменник в уживають обов’язково. Наприклад, “Ми одержали квартиру 35 квадратних метрів” сказати не можна; треба: “Ми одержали квартиру в 35 квадратних метрів”. На позначення виміру ще користуються прислівниками завдовжки, заввишки, завтовшки, завглибшки.

З великої чи з малої літери?

У званнях народний артист України, заслужений артист України, заслужений учитель України, заслужений діяч мистецтв України, заслужений працівник культури України, заслужений журналіст України тощо перше слово пишуть з малої літери.

Не по завершенні, а завершивши

Українська мова бідніша від російської на дієприкметникові форми, зате багатша на дієприслівники. Ними рясніють класична література й народне мовлення, казки, прислів’я, приказки. “Не кайся, рано вставши, молодим оженившись” (Матвій Номис), “Доброго здоров’я пивши!” (з живих уст). Досить часто дієприслівники замінюють віддієслівних іменників з прийменниками по, при, після. Отож і вам радимо казати й писати не “По завершенні роботи треба прибрати в цеху”, а “Завершивши роботу...”, не “При читанні вголос слід правильно наголошувати слова”, а “Читаючи вголос...”, не “Після закінчення сесії студенти підуть на канікули”, а “Закінчивши сесію...”. Звичайно, ці фрази можна побудувати й так: “Після того, як завершите роботу...”, “Коли читаєш уголос...”, “Коли закінчиться сесія...”

Таке широке вживання дієприслівників надає нашому мовленню легкості й мелодійності. Тому нема потреби цуратися цього давнього способу висловлювання заради запозичених канцелярських штампів на зразок при виконанні, по одержанні тощо, які зводять нанівець красу української мови.