Сполучення – сполука – сполучність

Сполучення – а) дія за значенням сполучати, сполучити, сполучатися, сполучитися; б) зв’язок між віддаленими пунктами за допомогою яких-небудь засобів. Сухопутне сполучення, повітряне сполучення, тролейбусне сполучення. Фразеологічне сполучення – стійке поєднання слів.

Сполука – переважно речовина, в якій атоми з’єднані між собою за допомогою певного типу хімічного зв’язку. Органічні сполуки, хімічні сполуки.

Сполучність. В українській мові одні й ті самі слова можуть утворювати притаманні їй сполучення, а можуть являти собою поєднання сумнівні, ненормативні. Невдалими є звороти, сконструйовані без належної уваги до змісту їхніх складових частин (поєднуються лексеми з несумісними, кардинально протилежними або тавтологічними значеннями): винятково здивувати, відбуваються помилки, висока кількість, жестикулювати мімікою, охопила думка, попит занепав, пройшла розмова, розбивати точку зору, трапилася невдача, утворювати враження, до бісового дідька, дуже жахливо, дуже прекрасно (навіщо тут дуже?), обставини змін тощо.

Так само неприйнятні словосполучення, здебільшого створені за іншомовними моделями: взагалі кажучи, задавати (задати) запитання, здавати (здати) іспит, зійти на думку, іноземні слова, круглий рік, крутиться голова, надавати уваги, наносити (нанести) удар, не показує й виду, ні в якому випадку (а чому не в жодному разі?), приймати (прийняти) до уваги, приймати міри, приймати участь і т. ін.

Тактовний – тактичний

Очевидно, помилки у вживанні цих слів спричиняє міжмовна омонімія: російське тактичный відповідає українському тактовний, а українське тактичний – російському тактический. Аби їх не плутати, маємо знати, що означає кожен з прикметників.

Тактовний (від такт) – який володіє чуттям міри, вмінням поводитися, як годиться вихованій людині. Тактовне пояснення, тактовний керівник.

Тактичний – який стосується тактики, цебто сукупності прийомів або способів, використовуваних для досягнення мети чи здійснення певної бойової операції. “Відступ міг диктуватися і тактичними міркуваннями” (Іван Ле). Найчастіше вживається у словосполученнях тактичне мистецтво, тактична боротьба, тактична схема, тактична перевага, тактичний маневр, тактичний прорахунок тощо.

Хоча можна натрапити на тактичний у контексті, що зумовлює значення “делікатний, гречний”. Приміром, кажуть тактичний вихователь, треба: тактовний.

***********************************

Показник – покажчик

Показник – свідчення, доказ, ознака чогось; переважно у множині – наочне вираження (в цифрах, графічно) досягнень, результатів чиєїсь праці. Показник зрілості, економічні показники.

Покажчик – а) позначка, яка на щось показує. Покажчик дороги. б) Довідкова книжка чи список. Алфавітний покажчик літератури. Покажчик слів. в) Контрольно-вимірювальний прилад. Покажчик температури води.

Як бачимо, іменники показник і покажчик семантично диференціюються цілком виразно. Однак через звукову подібність їх часто плутають, надто в усному мовленні. Кажуть: “До стовпа шляховики прибили широку стрілку – показник (треба: покажчик) кілометрів”; “А з врожайності зернових ми цього року маємо просто-таки чудові покажчики (треба: показники)”.