Авторитет – популярність

Чи можна сказати: "Ця книжка має неабиякий авторитет у читачів"? Ні, не можна. Авторитет означає "достоїнство, сила". Про нього говорять, маючи на увазі вплив, поважність особи, організації, колективу тощо. Коли ж ідеться про твори літератури, мистецтва, тоді доречний іменник популярність. Отже, "Ця книжка має неабияку популярність у читачів".

Чому "дамоклів меч" пишуть з малої літери?

В українській мові є правило: присвійні прикметники, утворені від власних особових імен за допомогою суфіксів -ів, -їв, -ин, -їн, пишуться з великої літери (Петрів автомобіль, Андріїв костюм, Катеринин портрет, Надіїн проект). Але на вислів дамоклів меч це положення не поширюється. Бо він являє собою стале фразеологічне сполучення, а в таких зворотах присвійний прикметник, що входить до їхнього складу й утворений від власного особового імені, пишеться з малої літери (ахіллесова п'ята, гордіїв вузол, прокрустове ложе і т. ін.).

Усвідомлювати, а не давати собі звіт

Усвідомлювати, усвідомити – свідомо сприймати, осягати, розуміти значення, сенс чогось; правильно оцінювати щось. "Півсекунди артилеристи усвідомлювали команду, секунду наводили гармати. І враз загриміли постріли" (Микола Трублаїні), "Неосудний, не усвідомлюючи своєї поведінки, вбіг у коридор, відчинив двері своєї кімнати" (Іван Микитенко).

Немає потреби замінювати ці дієслова рідковживаними сполученнями давати (дати) собі звіт, не давати собі звіту.

Посвідчення – свідоцтво – свідчення

У яких випадках вдаються до кожного з цих слів?

Одне із значень іменника посвідчення – "офіційний документ, що підтверджує якийсь факт або містить короткі відомості про когось". Його синонім – посвідка. "Закінчив Щербань матроські курси, одержав посвідчення" (Степан Олійник), "Я добув паспорт і посвідки старости" (Олесь Досвітній). Якщо посвідчення вжите без вказівки на те, що саме воно підтверджує, і контекст не дає ніяких уточнень, то мовиться про особисте посвідчення.

Коли йдеться про документ, котрий засвідчує особу, не слід паралельно з посвідченням та посвідкою використовувати ще й свідоцтво. Адже воно вказує на якісь біографічні дані людини чи її стан – фізичний, сімейний (свідоцтво про народження, свідоцтво про одруження, свідоцтво про освіту, медичне свідоцтво).

Поширена стилістична помилка полягає в тому, що свідоцтво вживають замість свідчення. "Коли актор розповідає вам про власний сценічний доробок, він показує саме ті афіші, які вважає найяскравішим свідоцтвом (треба: свідченням) своєї суспільної корисності" (З журналу).

Свідчення означає "показання свідків" (на суді). "Уповноважений записав свідчення в протоколі" (Григорій Тютюнник), "Навчився (Кузьма) прибирати, що погано лежало, давати неправильні свідчення по судах" (Михайло Стельмах). Це слово має також значення "підтвердження чогось". "Є свідчення, що в списках розповсюджували "Кобзар" на Кавказі" (Павло Тичина).

Непорушний – нерухомий

Часом плутають ці прикметники у значенні російського неподвижный і не знають, якого з них краще вжити: непорушна тиша чи нерухома, нерухомий погляд чи непорушний?

Нерухомий – той, що не рухається, залишається в одному й тому ж положенні. "Обімліла й заніміла, нерухома стала" (Панько Куліш), "Паморозь розкішним мереживом покрила нерухомі дерева" (Михайло Стельмах).

Непорушний, крім іншого, вказує, що не можна чогось порушити. "Скелі стояли непорушні над водою" (Словник Бориса Грінченка).

Отже, слід казати непорушна тиша, непорушна клятва, але нерухомий погляд, нерухоме обличчя, нерухоме майно тощо.