Андрухів – Андрухова

Читачі цікавляться, чи чергуються і з о, коли відмінюються прізвища типу Андрухів, Базів, Луків, Федорів. Голосний і чергується з о в усіх тих формах, де цей звук стоїть у відкритому складі, тобто в непрямих відмінках. Отже, треба вживати: Андрухова (а не Андрухіва), Базова, Лукова, Федорова; Андрухову, Базову, Лукову, Федорову. Кома не ставиться

а) у сталих фразеологічних зворотах перед порівняльним сполучником: розтанув як сніг, легкий як пір’їна, мовчить мов риба;

б) коли іменна частина складеного присудка приєднана за допомогою сполучників як, мов, ніби, наче тощо: ноги обважніли наче колоди;

в) не виділяються також звороти, що вводяться в речення за допомогою сполучника як: я сприймаю це як цілковиту згоду, він працює як асистент. Але без додаткового змістового відтінку причинності;

г) не ставиться кома перед як, ніж у висловах (не) більш як, (не) раніше ніж, (не) довше ніж і т. ін.: чекати довелося не більш як півгодини; роботи вистачило не довше ніж на три дні.

***********************************

Не що інше – ніщо інше

Не що інше, як... Саме це, а не щось інше. “Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, бо вона не що інше, як жива схованка людського духу” (Панас Мирний).

Ніщо інше. Жодна інша річ, явище тощо. “Він захоплювався полюванням, ніщо інше його не цікавило” (з газети).

Коли Корсуня-Шевченківського, а коли Корсунь-Шевченківського

Читачі запитують: чому назву міста Володимир-Волинський у родовому відмінку однини пишуть Володимира-Волинського, а назву району в цьому ж відмінку – Володимир-Волинського? Чи правильно це?

Як відомо, географічні назви, що складаються з прикметника та іменника, відмінюються в обох частинах, наприклад: Веселі Боковеньки, Веселих Боковеньок. Це стосується й тих найменувань, де прикметник (або числівник) стоїть на другому місці. Корсунь-Шевченківський, Корсуня-Шевченківського, в Корсуні-Шевченківському.

Але прикметники, утворені від назв, другою частиною яких є прикметник (або числівник), відмінюються тільки в цій частині: в Кам’янець-Подільському районі, в Переяслав-Хмельницькій райдержадміністрації.

Порядок – лад

Слова-синоніми, надто коли йдеться про домашні, господарські справи чи взагалі справи невеликого гурту людей. “Великий порядок і чистота в хаті й надворі показували, що Сухобрусівни були добрі хазяйки” (Іван Нечуй-Левицький); “Дячиха господарювала і всьому лад давала” (Марко Вовчок). Уживається порядок і тоді, коли мовиться про громаду чи суспільство, але в такому разі його звичайно ставлять у множині: “Після татарщини нові порядки на Україні постали” (Панько Куліш). А якщо мають на увазі державну або суспільну систему, користуються тільки словом лад.

Борис Антоненко-Давидович справедливо зауважував, що у повсякденному мовленні в нас часто надуживають іменником порядок, зводячи до мінімуму широкі виражальні можливості української мови. “Приведи в порядок усі папери” замість упорядкуй усі папери, дай лад усім паперам; “Чи у вас усе в порядку?”, коли можна ліпше передати: “Чи у вас усе гаразд?”. Замість “У нашій сім’ї був такий звичний порядок” краще сказати: “У нашій сім’ї був такий звичай” або “У нашій сім’ї так повелося”. Не погані порядки, а безладдя (безлад), не підтримувати порядок, а пильнувати ладу.