Як добирати слова, щоб точно передати потрібне поняття?

Тетяна Теодорович:

– За час короткої промови один добродій використав слово відношення п’ять разів. І тільки один раз не помилився. Він відзначав сумлінне відношення колег до справи. А треба було сказати сумлінне ставлення. Наголосив, що “в колективі панують гарні відношення між людьми”, очевидно, маючи на увазі стосунки, взаємини. Далі оратор говорив про майнові відношення (треба: майнові відносини). Підкреслив також своє доброзичливе відношення (треба: прихильність) до слухачів. І, нарешті, у промові йшлося про процентні відношення у соціологічних дослідженнях. І лише тут слово відношення було на місці (як математичний термін).

Помилки того промовця пояснюються дуже просто. Він бездумно калькував російське отношение, якому в нашій мові є кілька відповідників.

До речі, є ще й канцелярський термін отношение, що відповідає українському лист.

Так само й російське дієслово относиться має в українській мові відповідники ставитися (до людей), належати (до певної групи), стосуватися (це вас не стосується) та відноситися (математичний термін). ...“Довелося зайняти гроші”, – розповідає юнак. “Ми займали гостей”, – хвалиться школярка. “Я займаюся в інституті”, – пише студентка.

Підкажемо юнакові, що гроші позичають, а не займають, і слово займ у численних рекламних оголошеннях треба замінити позикою. А школярці порадимо не займати гостей, а розважати. До слова, українське не займай означає “не руш, не чіпай”. Студентці нагадаємо, що вона навчається в інституті, а не займається. Основне значення лексеми займатися – “спалахувати”, “горіти”.

“Опит населення засвідчує”, – каже з трибуни депутат, маючи на увазі опитування. “Вона має великий опит”, – характеризує колегу вихователька дитячого садка, вживаючи кальковане російське слово замість українського досвід. “Опити показали, що в таких умовах зерно не проростає” – заявляє юний натураліст, забувши наше досліди.

Помилки трапляються, очевидно, тому, що в російській мові багатозначне слово опыты означає і сукупність практично засвоєних знань, навичок (українське досвід), і відтворення якогось явища в штучних умовах для його дослідження (дослід).

...“Що ви думаєте на цей рахунок?” – запитує молода журналістка замість правильного: “Що ви думаєте щодо цього?” (або “з цього приводу?”). “Кожна хвилина на рахунку!” – вигукує спортивний коментатор. Тим часом природніше звучало б: “Не можна гаяти ні хвилини”. “Звик жити на чужий рахунок”, – скаржиться жінка. Слід було сказати: “Звик жити чужим коштом” (або “на чужий кошт”). Утім, слово рахунок у нашій мові є. Просто в наведених прикладах воно недоречне. Рахунком називаємо документ для оплати (за електрику, наприклад). Відкриваємо рахунок у грі, виграємо за рахунок чогось. Гроші вносимо на рахунок у банку, одержуємо за рахунками, закриваємо рахунок. Але не кажіть: “Хочу поговорити на рахунок роботи”. Треба: “Хочу поговорити про роботу (або стосовно роботи)”. Не вживайте: “Рахую своїм обов’язком”. Бо правильно: “Вважаю своїм обов’язком” або “Вважаю за свій обов’язок”

***********************************