Не злісний, а затятий

“Ніякі вмовляння й попередження не допомогли, і він став злісним п’яницею”, – читаємо в репортерській замітці й міркуємо: чи ця людина, що пустилася берега, почала тільки без просипу пити, чи в неї водночас і зіпсувалася вдача – стала злісна, як то виходить за автором. Адже прикметник злісний є насамперед відповідником до російського злобный: “Під удари вітру злісні, що летить над морем нив, відчинив вікно я пісні, серце пісні відчинив” (Володимир Сосюра). Проте з подальшого читання тексту бачимо, що йдеться тут не про вдачу, а лише про те, що п’яниця став непоправний, не піддавався впливу. На такий випадок є в українській мові слово затятий: “Коли він такий затятий, то й я буду затятий” (Словник Бориса Грінченка). Тому репортер мав написати: “став затятим п’яницею”.

Однак прикметник злісний може відповідати і російському злостный, коли йдеться про рослини чи комах, наприклад, злісні шкідники: “Насіння для посіву треба цілком очистити від бур’янів, особливо злісних” (з газети). Зі сказаного випливає, що не можна користуватися словом злісний безоглядно, слід ставити його там, де воно буде слушне.

Іноді навіть у художніх творах трапляються помилки типу: “Не то справді хотів спати, не то тільки вдавав, що хоче”. Такого вислову в нашій мові нема – його механічно перенесено з російської, де цілком природно звучить фраза: “Не то, действительно, хотел спать, не то делал вид, что хочется”. Українським відповідником йому буде чи то – чи, наприклад: “Одна з таких чи то камер, чи то маленьких скель стирчала тільки за метр від берега” (Юрій Шовкопляс). Отже, й у фразі, наведеній на початку, годилося вжити це словосполучення.

Або таке речення: “Ні-ні та й піде на базар щось продавати”. Тут одразу відчувається буквалістичність і неприродність звороту ні-ні в контексті українського твору: його скальковано з російського вислову типу “Нет-нет да и соврет опять”.

Заперечення ні в українській мові може бути повторене лише для того, щоб передати особливо піднесений емоційний стан людини: “Ні, ні, не хочу цього! Не дам згоди на це!” А для російського “нет-нет да и...” є інші відповідники: гляди (“То не хотів їхати, а то, гляди, вже й у дорогу зібрався” (з живих уст), коли-не-коли (“Артем на заводі. Коли-не-коли провідає матір” (Андрій Головко). Повторення дієслова із запереченням може також відповідати наведеній російській сполуці: “Не йде, не йде та й прийде стовбичити цілий день” (з живих уст).

Тим-то у першій помилковій фразі треба було написати: “Коли-не-коли та й піде на базар щось продавати”, або “Гляди, й піде на базар...”

***********************************

Шлях і дорога – що брат і сестра

"Через гору шлях-доріженька, ой, широкая та пробитая, слізоньками перемитая",- співається в народній пісні. Можливо, не всі знають цю пісню, але кожному відоме в ній значення обох споріднених слів. То смуга землі, якою їздять і ходять. Дорогу, шлях прокладають у потрібному напрямку, їх будують (насипають, підвищують, аби зручно було і людям, і транспорту пересуватися). Так виникають підвісні дороги (шляхи), канатні, трамвайні, тролейбусні тощо.

Смуга для руху, взагалі сполучення, може бути й у небі чи на воді – тоді йдеться про повітряні або морські, річкові дороги (шляхи).

Спеціалістів з будівництва та експлуатації земних трас називають дорожниками (шляховиками). Вони виконують дорожньо-ремонтні роботи. Саме таке словосполучення побутує в мовленні, хоча паралельно вживається вислів ремонт шляхів. Чому автодорожній інститут, але Міншляхбуд, Держшляхбуд? У власних назвах користуються усталеними умовними найменуваннями, не допускаючи синонімії. Узвичаєні також словосполучення: дорожні знаки (а не шляхові), вулично-шляхова мережа міст (а не вулично-дорожня). Є шляхопровід, однак немає дорогопроводу. Коли мовиться про вирушання кудись неблизько, про подорож, тоді доречне буде слово путь жіночого роду або дорога. "Далекая путь, хвилини не ждуть" (Леся Українка), "В далеку дорогу піду" (Борис Грінченко).

Невелика дорога між селами зветься путівець, не пряма, а кружна – манівець.

Російські вислови дорога домой, обратный путь, на обратном пути, (не) по пути, половина дороги (пути), счастливого пути по-українському звучать так: дорога додому, дорога назад (а не зворотна дорога), по дорозі назад, повертаючись назад (а не на зворотній дорозі), (не) по дорозі, (не) по путі; половина дороги (шляху), щасливої дороги чи просто: щасливо. А сполука торная (укатанная) дорога передається як битий шлях. Відповідно до російських таким путем; туда ему и дорога нашою мовою кажуть: таким способом (або ); так йому й треба, катюзі по заслузі, своїм шляхом пішов!

Нагадаємо, що останнім часом дуже вподобали в нас західноукраїнський вислів у такий спосіб. Він витискує з ужитку зворот таким способом (чином): "У такий спосіб працюватимемо й надалі" (з газети). Ліпше все-таки дотримуватися повсюди давнього загальноукраїнського словосполучення таким способом, що не має впливу інших мов (у цьому разі – німецької).

Переносне тлумачення "напрям діяльності, розвитку" треба передавати словом шлях. Його вживають переважно з означенням або з іменником у родовому відмінку, перед яким стоїть прийменник до, наприклад: важкий шлях до щастя, шлях до миру.

Як синонімічні назви відтінюються ці іменники в поетичній мові: "Спільна дорога у всіх дівчат, та окремий у кожної шлях" (Максим Рильський).

Літературна норма рекомендує уникати конструкцій з прийменником типу по шляху технічного прогресу. Краще сказати й написати: шляхом технічного прогресу.

***********************************