Чому з великої літери?

Читачі запитують, чому в назві міста Біла Церква слово церква пишуть з великої літери. У цьому складеному найменуванні зазначена лексема втратила своє пряме, конкретне значення. А коли слово не є родовою назвою для даної категорії предметів, то, як сказано в “Українському правописі”, воно пишеться з великої букви: Жовті Води, Микільська Слобідка, Зелений Гай, Великі Луки, Біла Церква.

Коми не ставимо

Не слід розглядати як однорідні й відокремлювати комами:

а) два однакові формою дієслова, що означають дію та мету її: піду подивлюся, сядьмо поміркуймо тощо;

б) два однакові або близькі значенням слова, з яких друге вжите з запереченням не, якщо таке словосполучення становить змістом одне ціле (чекаю не дочекаюся, дивишся не надивишся, вовк не вовк і под.), “Дивиться вона не надивиться на свого сина: втішається не навтішається своїм Івасем!” (Іван Нечуй-Левицький).

Коли перед підрядним реченням стоять частки не, і, то воно не відділяється від головного комою: “Мене цікавить не як це сталося, а які наслідки цього факту” (порівняйте: “Мене цікавить не те, як це сталося...). “Треба бути уважним і коли обставини цьому не сприяють” (пор.: “Треба бути уважним і тоді, коли обставини...”).

***********************************

Примушений – змушений – вимушений

Примушений – присилуваний кимось або чимось чинити саме так. Причому особа чи обставини, що вимагають таких дій, можуть і не вказуватися. “Ми в темряві примушені томитись” (Іван Кочерга), “Була б якась потіха мені з того, якби ти заїхала, я б, може, чогось довідалась, що вивело б мене з сеї примушеної пасивності” (Леся Українка). Змушений і вимушений – синоніми, коли виступають у функції дієприкметника й виконують роль іменної частини складеного присудка. У цьому разі вони означають вчинки людини, інколи здійснювані навіть проти власного бажання, волі. “Змушений жити в місті, далеко від народу, я часом з головою пірнаю в етнографічні записи” (Михайло Коцюбинський), “Наші війська вимушені тепер займати еластичну оборону” (Віталій Петльований).

У функції прикметника (означення до підмета або додатка, що виражений віддієслівним іменником), коли разом з іменником це словосполучення передає дію, зумовлену певними ситуаціями, вживають вимушений, а не змушений. Наприклад: вимушена посадка, вимушена зупинка, вимушене байдикування, а не змушена посадка, змушена зупинка тощо. Вимушений (не змушений) виступає у значенні “здійснюваний через силу, роблений, нещирий”. “По її лиці перебігло щось чудне... мов жаль, мов вимушений усміх” (Ольга Кобилянська).

Як уже зазначалося, лексема вимушений найчастіше поєднується з віддієслівним іменником, але іноді другий компонент словосполучення являє собою іменник не дієслівного походження, хоч і абстрактний. “Улька слухала матір з вимушеною увагою, а її лукавий погляд не відривався від Грицевого бриля, що висів на гвіздку” (Спиридон Добровольський). Так само з ви-, а не з- уживаються відповідні слова, поєднуючись із заперечною часткою (префіксом) не-: невимушена усмішка, невимушений вигляд, невимушена хода. “Розмова полилась невимушена, весела...” (Натан Рибак).