Не витоки – джерела

Іменник витоки запровадили в наш ужиток ті, хто конвертує своє українське мовлення з російського думання. У мові північного сусіда – не живій, а книжній – оддавен існує лексема истоки. Истоки первобытной культуры, истоки гуманизма, истоки казачества.

Наша мова з перших днів свого літературного буття була близька до народної, і в ній якнайменше вживано книжних слів. Письменники та просвітяни намагалися виробляти літературні норми на підставі живих форм. І ця демократична засада сприяла поширенню української мови. Тому те, що в російській означувано іменником истоки, в нас передавали словами джерела чи корені, й не завжди у множині. Так, говорячи про натхнення, ми можемо застосовувати і множину, й однину. Джерело натхнення або джерела натхнення. В інших випадках вживаємо множину: джерела первісної культури, джерела гуманізму, але корені козацтва. Що ж до слів витоки, витік, то вони штучні, не властиві українському мовленню й не бажані для вживання.

***********************************

Урок 2 Передплата – підписка

Іменники, що передають різний зміст.

Передплата – замовлення на друковане видання з попереднім внесенням плати за нього. “Завершується передплата на газети і журнали” (з оголошення).

В усному мовленні іноді замість слова передплата вживають підписка, а замість передплатник – підписчик. Така заміна помилкова. Лексема підписка має інше значення – “письмове зобов’язання або підтвердження чогось”. Наприклад: “Я ладен дати вам підписку, що визнаю ваше повне авторство” (Іван Кочерга). “Оформляйте справу до суду... Підписки про невиїзд брати не треба” (Василь Кучер).

Не біблейський, а біблійний

Чимало українських відносних прикметників утворюються від іменників іншомовного походження: емоція – емоційний, релігія – релігійний, тенденція – тенденційний. Тож слід надавати перевагу формам біблійний, міліційний, поліційний перед створеними за російським зразком біблейський, міліцейський, поліцейський.

У даний час чи нині?

У засобах масової інформації, виступах депутатів та урядовців, у офіційно-ділових, наукових текстах часто натрапляємо на вислови в даний час, у даній справі, в даній роботі тощо. Такі канцеляризми збіднюють, знебарвлюють мову, позбавляють її милозвучності. Тому перш ніж уживати слово, треба брати до уваги, яке значення в ньому закладено. Даний – це дієприкметник, утворений від дієслова дати. Виникає запитання: хто той час дав? Хто дав ту роботу (доручення, завдання)? У названих зворотах, якщо хоч трохи подумати, лексема даний не має сенсу. Чому не сказати без бюрократичних викрутасів нині, тепер (замість у даний час), у цій справі, у цьому творі? Можна дібрати й інші повноцінні вислови, радить відомий лінгвіст Олександра Сербенська. Вона зауважує, що дані, дано використовують доречно математики (дано: х=50, дані комп’ютера). У діловому мовленні відчутна тенденція замінювати словосполучення дані про автора на відомості про автора.

У першу чергу – насамперед

Багато хто вживає зворот до цих пір. Усі слова українські, але “українськість” вислову втрачено. А чому не активізувати наш гарний прислівник досі?

Доволі поширене словосполучення в першу чергу. Та насправді ніякої черги нема, зате є в мові витворені (вже на національному грунті) прислівники насамперед, найперше, передусім (передовсім) . Треба тільки ширше ними користуватися.