Неприємний – прикрий

Між прикметниками є певна семантична відмінність. Неприємний означає, що якась особа, дія чи явище викликають у когось почуття незадоволення, незручності. Неприємна людина, неприємна робота; “Вітри тут неприємні, не дуже холодні, але такі сильні” (Леся Українка).

Слово прикрий передає більші негативні емоції. “Оцю прикру справу, що завдала нам обом стільки гірких почувань і розчарувань, а найбільше – вам і вашій чесній матері, передайте мені” (Ольга Кобилянська). Отож може бути неприємна розмова і прикра, неприємна згадка і прикра – все залежить від того, які емоції ми вкладаємо в ці слова.

Пишуться через дефіс

а) Складні прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою прийменника по із закінченням -ому або -ки: по-господарському (-ки), по-іншому, по-козацькому (-ки), по-християнському (-ки), по-своєму, по-сусідському (-ки); також по-латині;

б) складні прислівники, утворені з двох однакових синонімічних чи антонімічних (протилежних за змістом) прислівників: далеко-далеко, ледь-ледь, ледве-ледве, один-однісінький, ось-ось, давним-давно, врешті-решт, геть-чисто, гидко-бридко, повік-віків, зроду-віку, тишком-нишком, рано-вранці, часто-густо, вряди-годи, десь-інде, сяк-так, більш-менш, видимо-невидимо (але: одним одна, один одним, все одно, кінець кінцем, сама самотою); в) неозначені складні прислівники з частками будь-,-небудь, казна-, хтозна-: будь-де, будь-коли, будь-куди, як-небудь, де-небудь, куди-небудь, коли-небудь, казна-що, казна-куди, казна-де, казна-скільки, хтозна-коли, хтозна-де, хтозна-навіщо, хтозна-як тощо. Якщо при відмінюванні з’являється прийменник, то всі слова пишуться окремо: будь з ким, хтозна в кого, казна на кому;

г) частки -бо, -но, -от, -то, -таки, якщо вони стосуються лише певного слова й стоять після нього, підсилюючи значення: скажіть-бо, слухай-бо, мовчіть-бо, який-бо (ти), дай-но, ходи-но, стій-но, тільки-но, стривай-но, як-от, так-от, отакий-то, аби-то, тому-то, якийсь-то, чим-то, якби-то, стільки-то, так-таки, все-таки, сів-таки. Але: скільки ж то (зроблено), як би то (сказати), все ж таки (спізнився), пішов би таки (ліг). Якщо частка таки стоїть перед означуваним словом, то пишеться окремо: таки треба (відпочити), таки встиг (на поїзд), таки моя (правда), але моя-таки (правда).

***********************************

Спочатку – з початку

Спочатку, прислівник. Перед чимось іншим, раніше, спершу, знову. “Спочатку все було спокійно” (Михайло Коцюбинський), “ – Ти б спочатку розпалив вогонь під казаном, а тоді воду носив” (Григорій Тютюнник). З початку, іменник з прийменником. “Вже з початку зими дознав Олексій не раз турботи” (Панько Куліш). Як бачимо, прислівник спочатку пишуть разом, а вислів з початку – окремо.

Учитель – педагог

Чи можна вчителя математики назвати педагогом математики?

Педагог – це фахівець, що викладає якийсь предмет, проводить виховну роботу в навчальному закладі. Тому, коли йдеться про рід занять, іменники педагог і вчитель виступають як синоніми. Але якщо вислови вчитель математики, вчитель фізики, вчитель історії, вчитель української мови, вчитель географії та інші нормативні, то словосполучення педагог математики, педагог історії, педагог географії і под. неприродні й неприйнятні.