Запобігати кому чи чого?

Запобігати в значенні “заздалегідь відвертати щось неприємне, небажане” вимагає після себе давального відмінка (чому?). Запобігати аваріям, війнам, втратам, помилкам, руйнуванню і т. ін. “Дивні ті люди, бідує, горює, гине з голоду, а нічого не радить собі, не запобігає лихові” (Михайло Коцюбинський).

Неправильно після цього дієслова ставити питання чого? Хоча як виняток використовують фразеологічне словосполучення запобігати ласки, що означає “шукати, домагатися чиєїсь прихильності”. Приміром: “А Юрко все запобігав ласки в батька та матері...” (Іван Нечуй-Левицький), “Як кожен магнат, він (Потоцький) зневажав дрібну шляхту і, як кожен магнат, запобігав її ласки” (Зінаїда Тулуб). У розумінні “догоджати комусь, підлещуватися до когось” згадане дієслово вживають також у поєднанні з прийменником перед та іменником або займенником (запобігати перед ким?). “Його боялись, перед ним запобігали” (Спиридон Добровольський).

Прозовий – прозаїчний

Чи є різниця у вживанні цих прикметників?

Обидва утворені від іменника проза, що виступає в значеннях: прямому – “мовлення, не організоване ритмічно, не віршоване”, “невіршована література, на відміну від поезії”; в переносному – “буденне, нудне, одноманітне в житті”.

Донедавна в усіх значеннях використовували прозаїчний. Проте останнім часом слова прозовий і прозаїчний стали розрізняти семантично. Переносно, як і раніше, вживають прозаїчний. “Цей прозаїчний Рябов зіпсував йому всю промову” (Олександр Довженко), “В моїй уяві якось не вкладалося, що поет може працювати на такій прозаїчній посаді, як секретар сектора” (Олесь Донченко). А от у розумінні “властивий прозі як роду літератури” чимраз частіше послуговуються лексемою прозовий, а не прозаїчний. “Геніальна українська поетеса Леся Українка створила багато художніх речей неминущої вартості – ліричних віршів, поем, творів драматичних і прозових” (з журналу).

Понад те чи крім того?

Коли ми простежимо, як виникла ідіома (фразеологізм) понад те, то переконаємося, що це сталося через калькування звороту сверх того, досить поширеного в усній та писемній практиці росіян: “У нас вышел запас воды, и сверх того, мы устали”. Українці в таких конструкціях традиційно вдавалися до інших зразків: поза тим, крім того, до того ж. “Спосіб видався дорогим і до того ж (крім того, поза тим) ризикованим”. Жодної потреби долучати до них ще й понад те, скопійоване з російської, не було і немає, наголошує відомий мовознавець Святослав Караванський.

Замінюючи дієприкметники

Багатство нашої мови якраз і полягає в тому, що вона має безліч способів уникати не властивих їй форм. Узяти хоча б заміну активних дієприкметників теперішнього часу:

вражаючий – що вражає, разючий, здатний вразити, вразливий

всеохоплюючий – всеосяжний, всебічний, універсальний, поголовний, панорамний, всеохопний

всеперемагаючий – всепереможний, звитяжний, здатний здолати все

граючий – що грає, зайнятий грою, звиклий грати, гравець, гральний

діючий – який діє, покликаний (згодний, готовий, звиклий) діяти, діяльний, активний, чинний, дійовий, робочий, ходовий, у дії, в роботі

домінуючий – що домінує, найпоширеніший, здатний домінувати, панівний, завжди в більшості

триваючий – що триває, не припинюваний, тяглий, безперервний

шокуючий – який шокує, здатний приголомшити, звиклий шокувати, шоковий, приголомшливий, неймовірний, шокувальний, моторошний, непристойний, як грім з ясного неба