Жити в номерах чи в числах?

Із здобуттям незалежності України змінився статус нашої мови. Вона стала державною й пробиває шлях до свого утвердження і повноцінного, масштабами та якістю, суспільного функціонування. Адже добре відомо, яка гірка доля в солов’їної і калинової була в минулому. Ось що писав академік Іван Дзюба: “Витіснення української мови з багатьох сфер публічного спілкування призводило до нехтування її функціональних можливостей, до “завмирання” багатьох природних форм вираження, на зміну яким за умов потужного тиску російщення приходили форми спотворені, аж до так званого суржику. З іншого боку, втрата природності й краси, засилля кальок з російської та суржику позбавляють мову унікальності (що і є підставою її існування), небезпечно зменшують “конкурентоздатність” української мови в публічному і приватному мовленні, компрометують її, дають додаткові аргументи її недоброзичливцям”.

Безперечно, сьогодні посилилася увага до мовних проблем, зокрема й культури мовлення. Проводиться боротьба з чужоземними, невластивими або мало властивими рідній мові запозиченнями. Але, як вважає автор словника-довідника “Українське літературне слововживання” Сергій Головащук, все зводиться до очищення її від русизмів. І робиться це здебільшого стихійно, примітивно. У чому ж виявляється той примітивізм? Якщо ти послідовно вживаєш агенція, валіза, відсоток, національні меншини, потяг, шпиталь і ще кілька десятків популярних нині слів, то в усьому іншому можеш не звертати уваги ні на ті ж, але дещо “замасковані” русизми, ні на семантичні неточності лексем, ні на найгрубіші правописні помилки або стилістичні недоречності.

Нерідко замінюють слова та вислови, які є не тільки русизмами, а й інтернаціоналізмами, спільними для російської та української мов. Натомість частенько пропонують застарілі, діалектичні, рідковживані чи й не вживані, створені самими аматорами. Причому не враховується, чи скрізь така заміна буде доцільною, вмотивованою.

Замість градус радять уживати слово ступінь. Але ж воно багатозначне і в розумінні “градус” – застаріле. Замість номер (кімнати готелю чи якогось видання) пишуть число. А як тоді похідні номерний (числовий?), жити в номерах (у числах?).

Тираж міняють на наклад, що має інакше відоме значення. А як створити прикметник та інші похідні – накладний, накладання?

Не викликає загалом заперечень уживання іменників валіза, часопис. Та, знову-таки, чи завжди це доречно робити – чи буде зрозуміло, про що йдеться? Адже валіза – то й сумка, і чемодан, а часописом фактично називають періодичне видання – газету або журнал. Як же бути у випадках, коли треба конкретизувати їхнє значення?

Ще приклад. Є люди (навіть мовознавці), котрі дуже категорично наполягають, аби замість фотографії послідовно вживати тільки світлина, бо хтось колись, ще на початку розвитку цієї справи, таким словом користувався. А як же тоді з лексемами фотографувати, фотокопія, фотогенічний і подібними? Чого тільки не можна вичитати в наших газетах! Забажалося, наприклад, комусь замінити сучасне аеродром на прадавнє летовище, вертоліт на вже забуті гелікоптер чи гвинтокрил, не замислюючись, це роблять. Замість кругів для спорудження колодязів уживають кільця. Невже немає в українській мові іменника круг? Іноді складається враження, зазначає Сергій Головащук, що заміну загальновідомих слів словами маловідомими, але, так би мовити, гарними, екзотичними, роблять єдино задля прикрашання мови; особливо це неприйнятно тоді, коли вони нанизуються одне на одне і нам раз у раз доводиться спотикатися, читаючи такі тексти. Ось хоча б фраза: “Цей вислів має давню історію, а символічний назагал титул особливо цінується в провідних футбольних державах, де зазвичай щиро цінують традиції. З’ява абсолютного чемпіона – це свідчення...” Тут же неподалік – навзаєм.

***********************************