Палац, палацовий і двірець, двірцевий

“Чим відрізняється вживання лексем палац, палацовий від двірець, двірцевий?”

Основний прикметник до іменника палац – палацовий, а наші ЗМІ чомусь подають двірцевий переворот, двірцеві інтриги, хоча слово двірець – це не палац, а вокзал, залізнична станція. З творів українських класиків: “Приїхали у Львів на дворець” (Осип Маковей); “Вікно моє виходило на залізничний двірець” (Володимир Самійленко); “Ось бачить він себе серед сотень невідомих людей, що спішать їхати кудись і товпляться на великому залізничному двірці” (Мирослав Ірчан); “Міністр інкогніто прибув. “Біжіть, стрівайте на двірці”, Защебетали горобці” (Олександр Олесь). У цьому значенні (“вокзал, залізнична станція”), на думку деяких лінгвістів, слово двірець варто повернути до активного вжитку в літературній мові.

А палац – 1. Показна на вигляд велика будівля, призначена для мешкання монаршої чи аристократичної родини. “Палали і мінилися перламутром під першим промінням сонця кольорові вікна магнатських палаців” (Зінаїда Тулуб).

2. Представницька споруда, де містяться уряд, громадські або культурні установи. Палац “Україна”, палац урочистих подій.

* * *

Чи споріднені іменники ангел, Євангелія, Благовіщення?

Коли Київська Русь прийняла християнство і посилилися контакти з Грецією, до нас прийшло багато нових слів. Одні з них проникали через книжну старослов’янську (її називали ще церковнослов’янською) мову, що була свого часу літературною для багатьох народів, інші – усно. До книжних запозичень належать, зокрема, слова ангел і Євангеліє. Ангел грецькою означає “посланець” (ідеться не про звичайного посланця, а про особливого – з неба). Це релігійне значення слова на противагу світським (ангел – “заступник, оборонець взагалі” й “добра, гарна, лагідна людина, переважно жінка”) розвинулося згодом, на основі першого. Щоправда, для сучасної мови переносне вживання цього слова не типове. Не випадково СУМ супроводжує обидва значення ремаркою “застаріле”. У нас грецький іменник зазнав деяких змін, але варіант ангел усе-таки найприйнятніший для літературної мови, надто для конфесійного стилю. В інших стилях, зосібна в розмовно-побутовому, художньому, нарівні з основним варіантом уживають також янгол (ангол і янгел здаються менш перспективними).

Від тієї самої основи, що й лексема ангел, походить Євангеліє. Поділивши його на дві складові частини, одразу помітимо прозору спорідненість обох слів: Євангеліє дослівно означає “добра вість”. Її несли учні Ісуса Христа Матвій, Марко, Іоанн і Лука, розповідаючи людям про життя та діяння свого Учителя, наголошують автори посібника “Культура мови на щодень”.

Слово Євангеліє з грецької через церковнослов’янську мову спочатку засвоїлося в українській як іменник середнього роду. Таку форму зафіксовано у Словнику староукраїнської мови XIV-XV століть. Однак і це слово з часом трохи змінилося, зокрема, стало виступати в жіночому роді – Євангелія. Крім грецького запозичення Євангеліє, в українську ввійшла і його калька, причому з церковнослов’янським елементом благий (тобто “добрий”): благовіствованнє, що мало поширення в конфесійному стилі української мови. Натомість у писемну практику міцно вкоренилася назва свята у відповідному до фонетичних законів нашої мови оформленні – Благовіщення – день, коли, за Євангелієм, ангел Гавриїл оповістив діву Марію: “Не бійся, Маріє, – бо в Бога благодать ти знайшла! І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус” (Біблія, переклад Івана Огієнка).

* * *