Давальний відмінок однини іменників чоловічого роду: -ові, -еві (-єві) чи -у (-ю)?

“Яким закінченням давального відмінка однини іменників чоловічого роду другої відміни надавати перевагу: -ові, -еві (-єві) чи -у (-ю)?”

Прочитаймо уважно твори Тараса Шевченка і переконаємося, що тільки поодинокі іменники він уживав із закінченням -у (-ю). Микола Вороний, котрого вважали добрим знавцем української мови, назвав одну з своїх поезій “Іванові Франкові”, не вбачаючи в цьому (поруч два слова з -ові) стилістичної невправності. Леся Українка, присвячуючи вірш Драгоманову, написала “Дядькові Михайлові”.

Однак за радянських часів відійшла на периферію природна українська форма на -ові, -еві (-єві) у назвах осіб: редакторові, видавцеві, співцеві, Сергієві (до речі, деякі посібники й сьогодні не рекомендують користуватися нею в діловому мовленні). Натомість активізувалася форма на -у (-ю), властива російській мові: директору Івану Панченку, військовослужбовцю Павлу Власенку.

Не зовсім вдало зі стилістичного погляду звучать такі вислови. Що ж тут вимагає літературна норма? Коли в давальному відмінку стоїть одне слово, слід послуговуватися формою з -ові, -еві (-єві): подякувати за допомогу приятелеві, зателефонувати батькові. Якщо ж два слова, то одне з них уживаємо з -ові, -еві (-єві), а друге з -у (-ю). Загалом перевагу треба надавати закінченню -ові, -еві (-єві). Тут кілька причин. Перша. Так каже більшість людей: з трьох наріч загальнонародної української мови воно переважає в двох – південно-східному та південно-західному. Друга. Закінчення -у (-ю) має велика кількість іменників у родовому відмінку: вітру, гніву, університету, цукру, болю тощо. Третя. Це закінчення притаманне також групі іменників у кличному відмінку: полковнику, сину, вихователю, вчителю, добродію, краю.

* * *

Відносини

“Який зміст передає слово відносини?”

У ХІХ – на початку ХХ сторіччя воно позначало не тільки взаємність у стосунках між людьми, а й ставлення особи (чи осіб) до когось. “Зрештою ми одне одному не заважаємо і тримаємося у гречних відносинах” (Леся Українка), “Мої відносини до панни Анелі тривожать мене” (Михайло Коцюбинський).

У сучасній літературній мові цей іменник у значенні “ставлення” не виступає. Він поширений як термін у суспільно-економічній, виробничій сферах, у дипломатії. Суспільні відносини, дипломатичні відносини.

* * *

Біжучий

“Наш дідусь, який колись працював у сільраді, полюбляв слово біжучий. А я тоді був малий і гадав, що це чоловік, який біжить. Чому його не почуєш тепер?”

Тому, що біжучий вважають застарілим. Замість нього використовують поточний. “Що далі, то частіше доводилося зупиняти той чи інший прилад на поточний ремонт” (Юрій Шовкопляс), поточні справи.

* * *

Походження імені Нінель

“У мене ім’я Нінель. Звідки воно походить?”

З колишнього Радянського Союзу. Утворене від зворотного прочитання прізвища (партійного псевдоніма) Ленін: Нінель.

* * *

Що таке суржик?

“Чую: суржик, суржик, суржик. А що воно таке?”

Біда наша. Доречно навести висловлювання видатного мовознавця Бориса Антоненка-Давидовича: “Недобре, коли людина, не знаючи гаразд української чи російської мови або тої й тої, плутає обидві ці мови, перемішує їхні слова, відмінює слова одної мови за граматичними вимогами другої, бере якийсь притаманний саме цій мові вислів і живосилом тягне його в іншу мову, оминаючи традиції класичної літератури й живу народну мову. Так створюється мовний покруч чи, як кажуть у нас, на Україні, суржик. Суржик не є й не може бути ознакою будь-якої культури, навпаки, він завжди відбиває некультурність частини людей...”

Науковці серйозно застерігають: суржик – своєрідна лінгвістична мутація. І є загроза, що наслідком цього процесу може стати втрата українською мовою унікальності, природності. Тому маємо наполегливо “виполювати” словесні “бур’яни”, всі оті получка (є ж зарплата), врем’янка (тимчасова споруда), груз і гружчик (вантаж, вантажник), прораб (виконроб), угольник (косинець), запчасті (запчастини), каменщик (муляр), волокита (тяганина), повод (привід), криша (дах, покрівля), крановщик (кранівник), заготовщик (заготівельник), закройщик (закрійник), отвьортка (викрутка), довіреність (доручення), налажений (налагоджений), бувший (колишній), відчитатися (прозвітувати), красити (фарбувати), приймати міри (вживати заходів), зверх плану (над план), слідуючі міроприємства (такі заходи), на заключення (на закінчення, наприкінці, підсумовуючи), на цих днях (цими днями)...

* * *