Завзятий, запеклий, жорстокий

“Чи рівноцінні сполучення завзятий, запеклий, жорстокий з іменником боротьба?”

Завзятий характеризує стійкість і наполегливість у дружньому або нейтральному змаганні; запеклий – у боротьбі з ворогом. Прикметник жорстокий позначає негуманність методів ведення боротьби і тому замість перших двох вживатися не може.

Пам’ятник Грушевського чи Грушевському

“Як правильно: пам’ятник Грушевського чи Грушевському, погруддя Ковпака чи Ковпаку, бюст Тичини чи Тичині?”

Треба казати і писати: пам’ятник Грушевському (Лесі Українці, Франку), погруддя Ковпака (Вернадського, Богомольця). А слово бюст у значенні “скульптурне зображення людини до пояса” вживати не бажано.

* * *

Тавтологічне калькування

В “Уроках...”, які веде газета “Хрещатик”, часто мовиться про бездумне калькування в нас російських висловів. Наприклад: совершить преступление – вчинити злочин, обеспечить безопасность – забезпечити безпеку. Розумію, що ці конструкції тавтологічні. А як зробити їх нормативними?”

Замінити один із компонентів словосполучень синонімічним відповідником: скоїти злочин, гарантувати безпеку.

* * *

Яке закінчення в орудному відмінку має чоловіче прізвище Логвин?

До іменникових, а не прикметникових утворень належать в українській мові прізвища з суфіксом -ин, що на час виникнення були назвами осіб за національністю (Волошин, Грузин, Литвин, Русин, Турчин, Угрин). Сюди відносять і прізвище Логвин, котре походить від чоловічого особового імені.

В орудному відмінку однини чоловічі прізвища цього типу закінчуються на -ом (а не -им, як прикметникові): Логвином, Русином, Сербином, Турчином. У давальному та місцевому відмінках вони мають паралельні форми: Волошину й Волошинові, Угрину й Угринові, що не характерне для деяких прізвищ прикметникового походження (Пушкіну, а не Пушкінові, Ільїну, а не Ільїнові).

* * *

Запитання і питання

“Чи є відмінність у вживанні слів запитання і питання?”

Коли йдеться про звернення, яке потребує відповіді, пояснення, надають перевагу лексемі запитання, а коли про якусь проблему, що її слід розв’язати чи дослідити, вдаються до слова питання. Його використовують і в граматичній термінології: знак питання, а не знак запитання, питальне речення, а не запитальне.

* * *

Спиратися й опиратися

“Чи можна вважати взаємозамінними дієслова спиратися й опиратися?”

Ні, не можна. На сучасному етапі розвитку літературної мови дуже помітна тенденція розрізняти семантику цих слів: спиратися і в прямому, і в переносному значенні – “використовувати щось як опору (фізичну, технічну, моральну, теоретичну)”, опиратися – “чинити опір”, “не піддаватися”, “опинатися”. Така тенденція, безперечно, прогресивна: вона сприяє тому, щоб висловлення стало точнішим.

* * *

Зрідні

“Вряди-годи в засобах масової інформації натрапляєш на слово зрідні. А чи українське воно?”

Це невдала калька з російського сродни, яку не ввів до свого реєстру жоден словник. Українська літературна мова в такому разі вдається до дієслова з іменником або з прикметником та іменником: бути (доводитися) родичем, бути ріднею, рідний брат (рідна сестра) комусь чи чомусь. “Вони йому родичі: дідового сусіда молотники” (жартівлива приповідка), “Його жінка – то рідна сестра (а не зрідні) відьми!” (з живих уст).

* * *