Нервувати й нервуватися

“Коли вживають дієслово нервувати, а коли нервуватися?”

Часом нервувати використовують у не властивому йому значенні: “Вона помітно нервувала і час від часу зиркала у вікно” (Петро Панч). Нервувати людину може щось чи хтось інший, а не вона саму себе: “Особливо це чомусь нервувало, непокоїло Никанора” (Іван Ле).

Якщо треба передати стан збудження, роздратування, тоді доречне слово нервуватися: “Бжеський нервувався і, чекаючи на відповідь, роздратовано тарабанив пальцями по столу” (Зінаїда Тулуб).

* * *

Позначення століття римськими цифрами

“Останнім часом в українській мові після позначення римськими цифрами століття пишеться однакове скорочення -ст. для цього слова і в однині, і в множині. Як читати таке скорочене позначення століття в прикладі “У кінці ХХ і на початку ХХІ ст.”?

У прикладі “В кінці ХХ і на початку ХХІ ст.” іменник століття поставлено в однині, оскільки однорідними членами речення тут виступають не порядкові числівники (двадцяте, двадцять перше), а кінець і початок. Тому його слід читати так: “У кінці ХХ і на початку ХХІ століття” (а не століть).

* * *

Приурочувати відкриттю чи приурочувати до відкриття

“Як краще сказати: приурочувати відкриттю чи приурочувати до відкриття?”

Слова присвячувати, приурочувати зближуються в значенні “пов’язувати одну подію з іншою, один факт, явище з іншим”. Через таке зближення іноді плутають форми іменників, залежних від дієслів. Треба мати на увазі, що присвячувати (присвятити) керує безприйменниковим давальним відмінком іменників. Приміром: “Ціле життя своє присвятив Микола Лисенко збиранню української народної пісні” (Олександр Довженко). Дієслово приурочувати керує родовим відмінком з прийменником до: “Театр приурочив до відкриття сезону нову виставу” (з газети).

* * *

Чи поєднуються прислівники доки і поти?

Слова доки й доти, поки й поти, вживаючись при вираженні меж дії, виступають як взаємозалежні. “Вони танцювали доти, доки зовсім потомились” (Іван Нечуй-Левицький), “Поки щастя плужить, поти приятель служить” (Матвій Номис).

Не можна перемішувати цих спарених прислівників і ставити доти з поти, а поки з доти, як це часом бездумно роблять. Чуття мови підказує неприродність такого сполучення.

* * *

Гірський, гірничий та гірницький

“Чим розрізняються слова гірський, гірничий та гірницький?”

Тим, що передають різні значення.

Гірський – прикметник від іменника гора. “Гірський орел нерухомо завис у піднебессі” (Семен Журахович). Усе, що пов’язане з вивченням, видобутком і використанням корисних копалин, об’єднується лексемою гірничий. Гірничий комбінат, гірничий інститут. А гірницький – той, що стосується гірника. Гірницький колектив, гірницькі звичаї.

* * *

Зменшена міра якості

“Чим передається на письмі зменшена міра якості?”

Суфіксами -уват- (-юват-), -ав- (-яв-): жовтуватий, зеленуватий, синюватий, білявий, чорнявий. Словами: трохи низький, дещо повільний, ледь теплий, не дуже свіжий, не зовсім смачний. Прислівники вищого й найвищого ступенів збігаються звучанням з прикметниками відповідних форм у середньому роді: веселіше – яке? веселіше – як? гостріше – яке? гостріше – як? Їхній зміст з’ясовують з контексту за допомогою питань.

Батьківщина

“Чи можна вважати, що слово батьківщина поступово втрачає значення “спадщина після батьків” і стає синонімом лише іменника вітчизна?”

Лексема батьківщина має кілька значень. По-перше, вона означає країну стосовно людей, які народилися в ній та є її громадянами; по-друге, вживається переносно, позначаючи місце походження чи виникнення чогось. В обох випадках наголос у цьому слові ставимо на першому або на передостанньому складі.

Тільки з наголосом на першому складі виступає батьківщина в значенні “спадщина від батьків” узагалі й “спадковий маєток” зокрема. Звичайно, останнє тепер сприймається як застаріле (і це відбито в словниках). Та й батьківщина в розумінні “спадщина від батьків” (узагалі) вживається набагато рідше (тільки в художній літературі, усному мовленні). Зате активно використовують іменник спадщина – офіційний юридичний термін.

* * *