Коли вживати цей, а коли – той?

“Коли годиться вживати займенник цей, а коли – той?”

Слова цей, ця, це і той, та, те мають таке саме значення, як і в російській мові этот, тот... Отже, цей указує на ближчий або добре відомий предмет, а той – на предмет віддалений: “На цьому й на тому світі”, “Пливе з цього берега на той”. У західноукраїнських говірках використовують той, та, те, коли вказують на ближчий предмет, а для позначення дальшого – складний займенник тамтой (можливо, під впливом польських тен, тамтен). У головному реченні предмет, що потребує пояснення підрядним реченням, називаємо тільки займенником той (та, те), а не цей (ця, це). “Той, кого я зустрів”, “Те, що він сказав”.

* * *

Порозуміння та розуміння

“Чи однакова сполучуваність іменників порозуміння та розуміння з іншими словами?”

Порозуміння буває між приятелями, між учителями й учнями. А розуміння шукають і знаходять у друзів, у слухачів, у студентів. Причому паралельно вживаються вислови розуміння в друзів і розуміння друзів. Порозуміння – це неодмінно взаєморозуміння, взаємодомовленість, узгодженість чиїхось дій, вчинків. Таке значення містить у собі й відповідне дієслово: “Брати Цехміструки швидко порозумілися”. Коли ж треба передати зміст “хтось розуміє, сприймає чиїсь думки, вчинки”, використовують словосполучення з іменником розуміння та дієсловом знаходити. “Син знайшов розуміння в матері”. Отож сполучуваність лексем порозуміння і розуміння – різна, на що слід зважати в мовній практиці.

* * *

Роковий чи фатальний?

У російській мові роковой означає “невідворотний, неминучий, який призводить до непоправних наслідків, згубний”. Український відповідник цього слова – фатальний: роковая ошибка – фатальна помилка, роковой исход – фатальний кінець. Прикметником широко послуговувалися наші класики: “Я боюся твого ока, твоїх уст, твого лиця, як страшного суду свого, як фатального кінця” (Іван Франко), “Відколи вони оселились в Італії, чоловікові значно поліпшало і навіть з’явилась якась надія, що се й не така фатальна хвороба” (Леся Українка). Втім, у сучасній українській літературній мові лексема роковий є, тільки з іншим значенням: це рідковживаний синонім до слова річний. “На заході понад лісом шумує ярмарок, осінній, роковий – з волами, з козами” (Степан Васильченко).

* * *

Ім’я Ліда

“Мене звати Ліда. Що означає це ім’я? Звідки воно?”

Запозичене з грецької мови. Пов’язане з географічною назвою. На півострові Мала Азія є область Lydia. Вихідців з неї колись називали Лідіянами, або ще – Лідами. Згодом Ліда (офіційно – Лідія) стало звичайним жіночим ім’ям. Означає воно “та, що прийшла з Лідії”. Має пестливі й розмовні форми: Лідонька, Лідочка, Лідуня, Лідунька, Лідуська, Лідуся.

Уживається в художній творчості. Ось приклади зі словника-довідника “Власні імена людей” Лариси Скрипник та Ніни Дзятківської: “ – Таточко приїхав... – задріботіла маленька білоголова Ліда” (Борис Грінченко), “До Ліди в Заболотних ставлення особливо уважливе...” (Олесь Гончар);

Навіщо дивишся так пильно,

Єреміє,

Як юна Лідія у юному танку

І гроші, і серця у пригорщу

дзвінку

Збирає, сміючись та блискаючи

оком?

(Максим Рильський)

***********************************