Потискувати плечима чи знизувати плечима?

Культура мови покликана оцінювати доречність, доцільність або недоречність, недоцільність використання різних засобів словесного вираження. Вона виступає тим чутливим інструментом, що першим помічає нові явища в лексиці, фразеології, граматиці, підказує нам стилістичне забарвлення мовних форм, попереджає про втрату словом його інформаційного та емоційного заряду. Виховане мовне чуття неодмінно приверне увагу читача до ненормативних висловів у газетному тексті. Потискувати плечима (рос. пожимать плечами перекладається знизувати плечима), працює спустивши рукави (українською мовою кажуть: працює як мокре горить чи працює аби день до вечора), від’ємні риси характеру (треба: негативні риси характеру). Особливе місце в системі літературної мови належить фразеології, яка надає мовленню виразного національного колориту. Але використання сталих зворотів потребує тонкого відчуття стилістичної системи мови. Неабиякою майстерністю мають володіти перекладачі, добираючи фразеологічні еквіваленти в іншій мові. Наприклад, є в російській два семантично близькі вислови: на вкус и цвет товарищей нет; о вкусах не спорят. В українській їм відповідають: на любов і смак товариш не всяк, а також з іншим експресивним значенням – кому піп, кому попадя, а кому попова дочка.

* * *

Кількість чоловік чи осіб?

Не можемо позбутися російського трафарету в означенні кількості будь-якого колективу, заходу. Називаємо стільки-то чоловік. А в українській мові є милозвучне й адекватне слово осіб. Чому ж ним не користуємося? Констатуємо, що прибуток господарства склав стільки-то мільйонів гривень або частка еродованих земель у районі складає 20 відсотків. Та не складає, а становить, дорівнює. Складати можна сіно в копиці чи гроші на купівлю меблів. Перенасичена наша мова словами відносити, відноситися, віднесений тощо. Постійно кудись когось хтось носить. Львів відноситься до міст західноєвропейського типу. Ні, він належить до цього типу міст. Учитель відносить учня до категорії мрійників, замість зараховує. А учень відноситься до такого визначення негативно, замість ставиться негативно.

***********************************

Урок 33 Дальній в термінологічних сполученнях

Чи можна слово дальній уживати в термінологічних сполученнях?”

Сфера його функціонування обмежується здебільшого розмовним стилем. А в термінологічних стандартах, у книжній мові треба послуговуватися прикметником далекий. Авіація, що долає тисячі кілометрів, – далека, капітан далекого плавання, далеке зарубіжжя.

Переносне значення віддаленості передає тільки ця лексема. Так, про погляд, спрямований у далечінь, або холодні, байдужі очі кажуть: далекий погляд, далекі очі. А людина, яка не думає про щось, не збирається щось робити, – далека від того: він був далекий від жартів (тобто не збирався жартувати).

* * *

Як висловити вдячність комусь?

Подякувати. За народною мораллю, невдячність – то невихованість, черствість. Ці риси завжди осуджують. Існує навіть сталий зворот “чорна невдячність”, який означає “зло замість вдячності за зроблене добро”. Вважається, що дякування – одна з тих дій у житті людини, котру можна виконати лише за допомогою мови, спеціально витворених для цього висловів. Найуживанішими формами подяки є дякую та спасибі, які незрідка мають при собі слова, що посилюють вираження вдячності: щиро, сердечно, красно і т. ін.

Вислів спасибі більше поширений у Східній Україні. Первісне значення “спаси біг” стерлося у свідомості тих, хто розмовляє, про що і свідчить редуктивно-зрощена форма.

Народним етикетом передбачено відповіді на подяку. Їхній вибір залежить від того, за що дякуємо: коли за їстівне, тоді – на здоров’я або їжте на здоров’я, коли за якусь річ із одягу – носи (зноси), носіть (зносіть) здоровий (-а, -і). Вельми поширені відповіді на подяку прошу та будь ласка.

За умов піднесеної тотальності спілкування, в офіційних ситуаціях слова подяки можуть уживатися із дієсловом дозвольте: дозвольте подякувати вам за... Таке стилістичне забарвлення мають й інші конструкції. Приміром: “Прийміть мою найсердечнішу подяку за Ваше щире співчуття” (Михайло Коцюбинський), “Щира дяка Вам від нас обох за надіслані книжки” (Леся Українка). У згаданих висловах яскраво виявляється функція ввічливості, й тому використання їх належить до обов’язкових етикетних настанов, пише журнал-дайджест “Урок Української”.

Хоча бувають і прикрі випадки. Рівненський тижневик “Панорама” опублікував інтерв’ю, в якому один із авторів проекту факсимільного перевидання “Кобзаря” 1840 року розповів, як виник задум, та хто його втілював. Видання справді цікаве. А коли цей чоловік повідомив, що один примірник дарує редакції, то у відповідь, зрозуміло, почув “дякую”. І тоді на те “дякую”, ніби перекреслюючи все, що доти мовив про важливість і цінність автентичного “Кобзаря”, сказав:

– Нема за що.

То є за що дякувати чи подарунок того не вартий?

І ще. Українське спасибі великим не буває – це калька з російського большое спасибо. Уже неодноразово наголошували на цьому українські видання, але знову й знову лунає: “Велике, дуже велике спасибі вам...”

* * *