Відмінність між історизмами й архаїзмами

“У чому полягає відмінність між історизмами й архаїзмами?”

За підручником “Сучасна українська літературна мова”, історизми – це слова, які використовують для позначення предметів, явищ і понять, що вийшли з ужитку через соціально-побутові й суспільно-політичні зміни. Йдеться передусім про лексеми, котрі у відповідний період історії української мови належали до активно вживаних і виступали: а) назвами одиниць адміністративно-територіального поділу на Січі: паланка – округ, центральне управління певної частини запорізьких вольностей; курінь – одиниця адміністративно-територіального поділу в межах паланки, а також найменування житла військового формування; б) назвами військових формувань (полк, сотня); в) назвами осіб та їхньою роллю в ієрархічній адміністративній і військовій організації: гетьман, генеральний писар, генеральний суддя, генеральна старшина, осавул військовий генеральний – ад’ютант гетьмана, інспектор військової справи, хорунжий військовий генеральний – радник гетьмана, хранитель військового прапора (корогви), бунчужний військовий генеральний – радник гетьмана, хранитель бунчука, генеральний підскарбій – радник гетьмана у справах землеволодіння і фінансів, полковник, сотник, писар полковий, писар сотенний, хоружий (хорунжий) сотенний, гетьман наказний – особа, що тимчасово виконувала обов’язки гетьмана, наказний полковник, наказний сотник, бунчуковий товариш – особа, яка перебувала під протекцією гетьмана поза підпорядкуванням полковій адміністрації, компанієць – козак-піхотинець, сердюк – козак-кавалерієць; г) назвами військових атрибутів (клейнодів) як символів влади: булава – срібна або позолочена, прикрашена коштовними каменями куля, закріплена на металевому, інколи золотому або дерев’яному держальні, знак гетьманської влади; бунчук – гетьманський знак, що являв собою древко з мідною чи позолоченою кулею на верхньому кінці, під якою було закріплене волосся з кінського хвоста; шестопер, або пірнач – жезл у вигляді перистої булави як символ влади полковника, значок – полковий чи сотенний прапор.

Значні за кількісним складом групи лексичних історизмів становлять слова – найменування грошових одиниць і різних мір (ваги, об’єму, розміру), часових понять, предметів побуту (одягу, тканини, їжі), родинної спорідненості, назви осіб за професійною діяльністю, ремесел, предметів виробництва тощо.

У тих випадках, коли предмети, явища, поняття зберігаються (у побуті, духовній і матеріальній культурі, в різних сферах соціальних стосунків тощо), а їхні назви у процесі розвитку мови замінюються іншими, первісні номінації переходять до розряду архаїзмів (грецьке archaios – давній). Архаїзми та сучасні відповідники цих слів співвідносяться як синоніми. На відміну від історизмів з властивою їм безпосередньою номінативною функцією архаїзми використовують передусім як категорію виразно стилістичну, розраховану на створення історичного мовного колориту. Їх поділяють на кілька груп:

1. Застарілі слова, витиснені з мовного вжитку іншими лексичними одиницями; десниця – права рука, зигзиця – зозуля, брань – битва, ланіти – щоки, ректи – говорити, перст – палець, оний – той, зане, зануж – тому що, бо.

2. Застарілі слова, що відрізняються від сучасних словотвірними елементами: вой – воїн, велій – великий, пребути – бути, возсіясти – засіяти, миса – миска.

3. Застарілі слова, що відрізняються від сучасних за фонетичним вираженням: вольний – вільний, вражий – ворожий, глас – голос, піїт – поет, ріжниця – різниця, шкло – скло, сей – цей, серебро – срібло.

4. Морфологічні: гортанію – гортанню, паде – падає.

***********************************

Урок 5

Відповідаємо на запитання читачів (V)