Урок 16

Відповідаємо на запитання читачів (X)

У яких значеннях виступає прислівник значно?

1. “Дуже, сильно”. Наприклад: “Значно поріділи ліси в Європі” (Михайло Чабанівський).

2. У значенні “набагато, багато” з порівняльним ступенем прислівника і прикметника. “Ходжу значно краще, задишка менша” (Михайло Коцюбинський), “Протока була значно ширша, ніж це відразу здалося” (Юрій Смолич).

Не слід обмежувати текст викладу прислівником значно, коли є змога варіювати його іншими синонімами, скажімо, замість “значно більша” – “куди більша”, “значно спростити” – “набагато спростити” тощо.

* * *

У залежності від (чого) чи залежно від (чого)?

Якщо потрібно вказати на зв’язок з чимось, на наслідок чогось, незрідка безпідставно використовують словосполучення у (в) залежності від... Приміром: “Він працює в ритм пісні, яку виводить в залежності від настрою” (Олександр Корнійчук). Треба: залежно від... “Залежно від інтонації одне і те ж речення набуває різного значення” ( з журналу).

* * *

Кажуть, що Леся й Олеся – різні імена. Чи так це?

Жіноче ймення Леся за походженням – скорочений варіант імен Лариса й Олександра. Спочатку його вживали неофіційно, але поступово дедалі частіше стали фіксувати як документальне ім’я на честь видатної української поетеси Лесі Українки. Тепер воно вважається самостійним і може бути записане у свідоцтво про народження, паспорт й інші документи. На відміну від нього ім’я Олеся такої самостійності не має. Це розмовний варіант жіночого імені Олександра. Тому вписувати його в офіційні папери не варто, бо це може призвести до прикрих непорозумінь. Треба: Олександра. Отже, Леся й Олеся – справді, неоднакові ймення.

* * *

Давати добро чи згоду?

В усному мовленні, а часом і на письмі замість звороту давати згоду вживають давати добро. Так робити не слід. Адже іменник добро означає “сукупність належних комусь речей, предметів, цінностей і т. ін.; майно”. Наприклад: “Сини, не змагаючись, спокійно поділились батьківським добром” (Іван Нечуй-Левицький), “Корабель був повний добра” (Юрій Смолич). А якщо ставлять вислів давати добро, то з погляду лексично-семантичних норм можна подумати, що хтось комусь віддає своє майно. Таке некритичне використання розмовного російського фразеологізму давать добро в українській мові спричинює затемнення змісту висловлювання.

Отож давати згоду, схвалювати, підтримувати, погоджуватися, а не давати добро.

* * *

Як правильно: появлятися чи з’являтися?

Обидва дієслова передають зміст “виникати, приходити”.

“На освітленій палубі з’являється чиясь маленька постать” (Олесь Донченко), “На обличчі Сагайди появляється злісна гримаса” (Олесь Гончар).

Але останнім часом у літературній мові слово появлятися поступається місцем значно продуктивнішому синонімові з’являтися, хоча перше з них і підтримується існуванням іменника поява.

* * *

Хіба можна так сказати?

“Запитаєш на базарі про ціну якогось продукту, а тобі у відповідь: “Чотири гривни”, “Десять гривнів”. Хіба можна так сказати? “

Звичайно, ні. Запам’ятаймо: гривна – металева прикраса у вигляді обруча, яку в давнину носили на шиї, а гривня – назва грошової одиниці сучасної України. Однак багато хто з мовців помилково вживає лексему гривна в обох випадках. Але ж три гривни і три гривні – це різні речі. Гривня, зрозуміло, жіночого роду, тож дивно і смішно чути: один гривень. А ще часто чуємо: сім гривнів, вісімнадцять гривнів, двадцять п’ять гривнів замість правильного одна гривня, сім гривень, вісімнадцять гривень, двадцять п’ять гривень. І ще візьміть до уваги: гривня відмінюється як вишня.