Тема 2 інтеграційні процеси в Західній Європі

співтовариства («Спільного ринку») та Європейського співтовариства з атомної енергії (Євратому).

Римські договори, що набрали сили 1 січня 1958 p., визначили перспективи спільної економічної та науково-технічної діяльності шести країн. Основним завданням договорів було забезпечити шляхом утворення «Спільного ринку» та поступового зближення економічної політики кожної з держав-членів всебічний розвиток економічної діяльності, стабільність та зростання життєвого рівня у співтоваристві в цілому. Досягти цієї мети планувалося протягом 12-річного перехідного періоду, що поділявся на три етапи й передбачав поступове скасування між держа­вами-членами митних зборів та кількісних обмежень для ввозу та вивозу товарів; установлення спільного митного тарифу та узгодження торговельної політики щодо третіх країн; скасування перешкод для вільного пересування лю­дей, послуг та капіталів; налагодження спільної сільсько­господарської політики та політики в галузі транспорту; вироблення процедури з узгодження економічної полі­тики держав-членів та зближення законодавства цих країн для забезпечення функціонування «Спільного ринку». Договір про ЄЕС передбачав утворення Європейського со­ціального фонду і Європейського інвестиційного банку.

Договір про Євратом ставив за мету вирішення проб­леми енергетичних ресурсів для Західної Європи, викли­кану новими вимогами науково-технічної революції та активізацією національно-визвольних рухів на Близькому та Середньому Сході. Франція при цьому розраховувала використати фінансові ресурси партнерів для розвитку своєї атомної промисловості, надавши їй європейського статусу, й одночасно перешкодити утворенню національ­ної атомної промисловості в інших країнах Західної Європи, особливо у ФРН.

Активізація процесу європейського будівництва пос­тавила питання про його географічні кордони. Вже на етапі утворення західноєвропейських інтеграційних об'єд­нань Великобританія відмовилася брати в них участь. Дотримуючись черчиллівської концепції «трьох кіл», Ве­ликобританія розглядала Європу лише як складову час­тішу атлантичної інтеграції й прагнула залучити євро­пейські структури до ширших міжнародних об'єднань, залежних від СІЛА

295

РОЗДІЛ III ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

Проте майже до кінця 1958 р. країни «малої Європи» пов'язували майбутнє європейського будівництва саме з | Великобританією, яка була членом Західноєвропейського союзу, а з 1954 р. — асоційованим членом Європейсько­го об'єднання вугілля та сталі. Шсля конференції в Мес-сіні, яка прийняла рішення створити «Спільний ринок», Великобританію запросили взяти участь у роботі Комі­тету Спаака. В жовтні 1955 р. був утворений Комітет підтримки Сполучених Штатів Європи на чолі з Ж. Монне, який, об'єднавши політичних діячів країн ЄОВС та Англії, активно сприяв утіленню в життя федералістських принципів європейського будівництва. Остаточний розрив між країнами ЄОВС та Англією намітився після того, як остання в липні 1956 р. висунула проект Євро­пейської економічної асоціації, що передбачав об'єднання країн ЄОВС із 11 іншими країнами—членами Європейсь­кої організації економічного співробітництва (ЄОЕС), ство­реної згідно з планом Маршалла в 1948 р. ЄОЕС не передбачала ні спільних зовнішніх тарифів, ні спільної сільськогосподарської, економічної чи соціальної полі­тики. Переговори з цього питання збіглися з приходом до влади у Франції генерала де Голля, який, спираючись на підтримку канцлера К. Аденауера, настояв на умовах римських угод, згрупувавши країни «малої Європи» на­вколо Франції.

Щоб запобігти приєднанню до ЄЕС інших країн ЄОЕС, Великобританія ініціювала підписання в сінні 1960 р. Стокгольмської конвенції, що утворювала Європейську асоціацію вільної торгівлі (ЄАВТ). До неї увійшли такі країни, як Данія, Швеція, Норвегія та Португалія, що мали найтісніші зв'язки з Великобританією, й Австрія та Швейцарія, які фактично потрапили в ізоляцію після ут­ворення ЄЕС. У 1961 р. до ЄАВТ приєдналася Фінляндія, в 1970 р. — Ісландія. Основна ідея та фундаментальні структури ЄАВТ принципово відрізняються від мети й будови ЄЕС. Компетенція ЄАВТ обмежується питаннями внутрішньої торгівлі, в основному продукцією промисло­вості.

296