Тема 3 Зміцнення європейської безпеки та співробітництва в 70-ті роки

вдалося, в документі було зафіксовано домовленість про­вести наступну зустріч представників держав—учасниць НБСЄ в 1980 р. у Мадриді.

Проблема розрядки міжнародної на­пруженості у відносинах країн Захо­ду та Сходу. Радянсько-французькі відносини

Велике значення для стабілізації обстановки в Європі загалом мали потепління й активізація двосторонніх відносин між Радянським Союзом і провідними західноєвропейськими країнами. Серед них осібно стоять радянсько-французькі відносини, що є не випадковим.

До середини 60-х років між Францією та її західними партнерами намітилися доволі відчутні суперечності з ряду кардинальних проблем міжнародної політики та стратега НАТО. Ш. де Голль взяв курс на обмеження впливу США в Західній Європі, блокування входження до «Спільного ринку» Великобританії, відновлення золото­го стандарту в міжнародних валютно-фінансових розра­хунках, здобуття Францією лідерства в ЄЕС, забезпечен­ня її економічних інтересів як у галузі промисловості, так і сільського господарства. З 1959 р. президент Ш. де Голль почав здійснювати заходи щодо виходу Франції з військових структур НАТО, що відбулося врешті-решт у лютому 1966 р. Вихід Франції з НАТО став однією з найважливіших складових нового зовнішньополітичного курсу країни, спрямованого на відігравання Францією самостійної міжнародної ролі. Його елементом був також Новий, оснований на здоровому прагматизмі підхід до ^bWhochh з Радянським Союзом, іншими країнами «со­ціалістичного табору».

Саме Франція стала першою західною країною, до якої відбувся офіційний візит радянського лщера Л. Бреж­нєва (25—30 жовтня 1971 р.). За його підсумками сто-

-302

193

РОЗДІЛ II РОЗРЯДКА МІЖНАРОДНОЇ НАПРУЖЕНОСТІ. ГЛОБАЛЬНІ ТА РЕГІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ

Хема 3 Зміцнення європейської безпеки та співробітництва в 70-ті роки

рони підписали документ «Принципи співробітництва мі& СРСР і Францією», який досить тривалий час станові основу відносин двох країн. У 13 статтях «Принципів» тільки було викладено базові положення двосторонньої співробітництва, а й узгоджено підходи сторін до проб леми європейської безпеки в комплексі. Підкреслювалос значення тісного співробітництва СРСР і Франції Європі спільно з іншими заінтересованими державами підтриманні миру та продовженні лінії на розрядку, зміцненні безпеки, мирних відносин, співробп між усіма європейськими державами за умови неухильно го дотримання таких принципів:

непорушності кордонів;

невтручання у внутрішні справи;

рівності;

незалежності;

відмови від застосування сили або погрози її зас ванням».

Документ закладав підвалини для поширення в на! ближчому майбутньому викладених у ньому прі на весь спектр питань європейської безпеки на якісі новому, багатосторонньому рівні, адже на той час активно дискутувалася ідея проведення загальноєвроїіеї ської Наради.

Відповідні положення «Принципів» було розвинуто конкретизовано на наступних радянсько-французьких мітах у Заславлі (січень 1973 p.), Рамбуйє (червень 1973 р.^ Піцунді (березень 1974р.), знову Рамбуйє (грудень 1974р.).\

Чимале значення для вироблення спільного підхоД до втілення в життя гельсінських домовленостей ма зустріч Л. Брежнєва з президентом Франції В. Жискй д'Естеном (Москва, жовтень 1975 p.). Крім взаємної підтвердження готовності чітко й неухильно дотрі ватися положень Заключного Акта, переговори прі-до фіксації деяких нових спільних підходів, зокрема питаннях роззброєння. Одним з їхніх утілень стало _ дення в липні 1976р. радянсько-французької угоди про not редження випадкового або несанкціонованого застосуван ядерної зброї.

Ціла низка важливих двосторонніх документів, надавали нових вимірів відносинам між СРСР і Ф{

194

цією, була підписана в Рамбуйє в результаті візшу Л. Брежнєва: Радянсько-французька декларація, Спільна заява щодо розрядки міжнародної напруженості, Деклара­ція про нерозповсюдження ядерної зброї.

Спільна заява щодо розрядки міжнародної напруженості стала першим двостороннім документом, спеціально при­свяченим цій проблемі. Важливим напрямом докладання зусиль на користь розрядки сторони визнали рішучі й конкретні ініціативи в галузі роззброєння; до тексту Заяви було також включено положення про те, що роз­виткові духу розрядки не повинні заважати міркування блокової політики. Звісно, не з усіх абсолютно аспектів розрядки СРСР і Франція могли знайти спільний зна­менник. Відображенням складнощів з реалізацією «тре­тього кошика» Гельсінкі стала відмова Радянського Сою­зу включити до тексту Заяви положення щодо «ідеологіч­ного співіснування» держав з різним соціально-політич­ним ладом.

Значення Декларації про нерозповсюдження ядерної зброї полягало в тому, що Франція не була учасницею ДНЯЗ, хоча її представники заявляли з трибуни ООН, що «вона діятиме в майбутньому в цій галузі так само, як і країни, що приєдналися до Договору». В даному ж ви­падку зобов'язання Франції закріплювалися докумен­тально.

СРСР і Франція висловилися також за плідне прове­дення спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН з питань роззброєння, що, втім, не означало відмови від ідеї скли­кання Всесвітньої конференції з роззброєння. Було під­креслено прагнення сторін до того, «щоб необхідні умови д:>я такої конференції, зокрема приєднання всіх ядерних дер­жав, були забезпечені в найближчому майбутньому». На­ступного дня після підписання пакета радянсько-фран­цузьких документів В. Жискар д'Естен проголосив кь товність Франції позитивно розглянути питання щодо u участі в женевських переговорах з роззброєння.

Заключним «акордом» радянсько-французьких відно­син у 70-ті роки став візит В. Жискар д Естена до Москви 26 — 28 квітня 1979 р. У ході його було не просто на­мічено, а й досить детально конкретизовано перспективи співробітництва СРСР і Франції в різних сферах. Вони, зокрема, дістали відображення у таких документах, як Програма подальшого розвитку співробітництва між Ра-

7* 195

РОЗДІЛ II РОЗРЯДКА МІЖНАРОДНОЇ НАПРУЖЕНОСТІ. ГЛОБАЛЬНІ ТА РЕГІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ