Тема 4 Міжнародні відносини в Південно-Східній Азії'

народові в його боротьбі проти цього режиму, В'€ здійснив у січні 1979 р. воєнну інтервенцію в Камбо;: СРСР підтримав цю акцію В'єтнаму й навіть намага переконати Китай та країни АСЕАН, що гєгємої В'єтнаму в Індокитаї є доконаним фактом, як і військс присутність Москви в цьому регіоні. Країни АСЕАН і дуже занепокоєні зростаючою радянською війської морською присутністю в Південно-Східній Азії, і де* них, зокрема Малайзія, Таїланд, Індонезія та Філії відхилили прохання Москви надати право заходу в порти для ВМС СРСР. Унаслідок підтримки незакої акцій В'єтнаму в Камбоджі Москва не тільки опини в надто складній ситуації в Південно-Східній Азії, певною мірою потрапила в міжнародну ізоляцію.

Відповіддю КНР на інтервенцію В'єтнаму в Камбод став напад Китаю на північні в'єтнамські провінції метою «дати урок за утиски в'єтнамськими властями селения китайського походження, за дрібні й великі вокації на спільному кордоні, за претензії на китайсй території, такі як острови Спратлі й Парасельські». ■■ агресії проти В'єтнаму була задіяна 600-тисячна ар* Китаю. Китайсько-в'єтнамська війна, обмежена в ц торі й часі (північні провінції, 17 лютого — 3 берез завдала економіці В'єтнаму збитків на мільярд доларі забрала з обох сторін життя десятків тисяч солдатів; офіцерів. В'єтнамсько-китайський кордон на десяг років перетворився на небезпечне вогнище військової пруженості. Порушення кордонів повітряного прост літаками, перестрілки, у тому числі й з важкої артиле| стали тут звичайним явищем.

Після нападу Китаю на В'єтнам СРСР добі найбільшого прориву в Південно-Східній Азії — пра користуватися в'єтнамськими базами в Камрані й нанзі. Проте зміцнення радянських політичних та вії кових позицій в Індокитаї викликало серйозне занеї коєння у Вашингтоні. У відповідь на зростання ра ської присутності в Південно-Східній Азії адмініс Р. Рейгана приступила до створення військово-морсі та військово-повітряних баз у Тихому океані, що прі ло до подальшого погіршення американо-радянських: чосин.

356

Лаоська криза. Женевська угода 1962 р. з Лаосу та її наслідки

:№

Специфіка внутрішньополітичного становища Лаосу порівняно з іншими країнами Індокитаю поля­гала в тому, що Лаос фактично являв собою поділену країну, але без демаркаційної лінії. Значна части­на території перебувала під контролем уряду національ­ного опору на чолі з принцем Суфанувонгом. На початку 1955 р. королівський уряд Лаосу за підтримки Вашингтона розпочав воєнні дії проти національно-патріотичних сил, котрі, у свою чергу, розгромили королівські війська. Про­тягом наступних 10 років Лаос не виходив зі стану політичної кризи, що періодично ускладнювалась розпа­люванням громадянської війни. 22 жовтня 1957р. предс­тавники створеного в січні 1956 р. Патріотичного фронту Лаосу уклали у В'єнтьяні з королівським^урядом угоди, які окреслили шляхи вирішення політичних проблем Лаосу. Згідно з цими угодами, Лаос мав проводити політику миру та нейтралітету, заборонялося застосовувати репресії про­ти учасників антифранцузької боротьби 1946—1954 pp. Передбачалося визнати за Патріотичним фронтом статус легальної партії, створити перший коаліційний уряд на­ціональної єдності за участі двох представників Фронту, внести зміни до закону про вибори, прийняти новий закон про надання населенню демократичних свобод. У нових умовах значно посилився вплив лаоських патріотичних сил. Налякані зростанням демократичного руху, праві кола Лаосу 18 серпня 1958 р. усунули з уряду представників Патріотичного фронту й розпочали жорстокі репресії проти прихильників національно-патріотичного руху. Опинившись перед фактом зриву як женевських 1954 p., так і в'єнтьянських угод 1957 p., національно-патріотичні сили вдалися до збройної боротьби проти внутрішньої Реакції та її іноземних покровителів. У ході цієї боротьби склався союз лівих та нейтралістських сил, що створили Комітет за мир, нейтралітет, національне примирення й об'єднання країни.

І знову на шляху мирного, демократичного й нейт­рального розвитку Лаосу виникли перешкоди. За під-

357

РОЗДІЛ III ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

тримки Вашингтона праві сили виступили проти ctboj ного після державного перевороту 9 серпня 1960 лідером нейтралістської партії Лаосу Сувакна Фума ноі го уряду країни. Цей уряд зобов'язався поважати невські і в'єнтьянські угоди, співпрацювати з Патріот ним фронтом Лаосу й повести країну шляхом мир] нейтралітету. 7 жовтня 1960 р. він установив диплом тичні відносини з СРСР, який почав надавати теріальну допомогу, необхідну для подолання трудної що виникли внаслідок економічної блокади Лаосу. СІ зорганізував «повітряний міст» Ханой—В'єнтьян (згодом Долина Глечиків), по якому відбувалося постачання: " Патріотичному фронтові й нейтралістам.

Поряд з матеріально-технічною допомогою надавав національно-патріотичному рухові й нейтра ським силам Лаосу дипломатичну підтримку, спрямої на припинення воєнних дій і мирне вирішення проблеми. Ці завдання могла вирішити міжнароді конференція, на скликання якої праве угруповання годилося лише тоді, коли національно-патріотичні й ~ тралістські сили визволили 2/3 території Лаосу. 16 1961 р. в Женеві відкрилася нарада з урегулювання j кого питання, робота якої надовго затягнулась у зв⁵.' ускладненням внутрішньополітичного становища Лише за місяць після створення 23 червня 1962 р. національної єдності Лаосу в складі представників тріотичного фронту, правих сил та нейтралістів; міжнародної наради підписали Декларацію про ней mem Лаосу та Протокол до неї. В цих документах підтверджені принципи суверенітету, незалежності, ності та територіальної цілісності Лаосу, а також ципи невтручання у його внутрішні справи. Учас наради — Бірма (М'янма), Великобританія, ДРВ, Камбоджа, Канада, КНР, Лаос, Південний В'ї СРСР, США, Таїланд та Франція — взяли на себе в'язання сприяти мирному, демократичному роз Лаосу, досягненню національної злагоди і єдності країні, а також зміцненню миру та безпеки в ПЬ Східній Азії.

Проте Лаосу не вдалося скористатися здобутками: невських угод і досягнути національної єдності. Рс мавши війну проти В'єтнаму, Вашингтон пішов на женевських угод з Лаосу, на пряме втручання у

358