Тема 9 Українська рср на міжнародній арені

Ренціях під тиском СРСР було вирішено, що Польща одержить землі на заході, а її кордон із Німеччиною про­ходитиме по Одеру й Нейсе. Східний кордон Польщі мав проходити вздовж «лінії Керзона» з відхиленням від неї в Деяких районах від 5 до 8 км на користь Польщі. Ра-Дянсько-польський договір від 16 серпня 1945 р. під­тверджував, що за Польщею зберігаються польські землі, за Україною, Білорусією і Литвою — українські, біло­руські й литовські. Це, однак, не відповідало дійсності, принаймні відносно українських земель. Згідно з ра-Дянеько-польським договором по той, польський, бік кор­дону залишилося чимало українських земель — Підляш-Шя, Посяння, Холмщина, Лемківщина, загалом 19 500 кв. км з 1,4 млн мешканців. Це — загальновідомий факт. У статті під назвою «Торгують українською землею», опуб­лікованій на сторінках часопису «За Українську Держа­ву», підкреслювалося, що згадані українські етнічні тери­торії Кремль віддав своїм наймитам з так званого Люб­лінського уряду як плату за «соціалістичний вибір» Поль-Щі. Врегулювання територіального питання з Польщею, як відомо, передбачало також обмін населенням. Відтак у період між 1944 р. та 1946 р. з Галичини й Волині до Польщі виїхало майже 1 млн поляків. Натомість у ра­дянську Україну добровільно чи примусово іммігрувало близько 520 тис. українців. Польський прокомуністичний Уряд на подяку за «подарунок» Москви і з її благословен­ня під приводом знищення соціально-економічної та_; етнічної бази сил Української повстанської армії (УПА) здійснив горезвісну акцію «Вісла», в результаті якої близь­ко 150 тис. українських лемків, котрі переховували вояків ОУН — УПА, без попередження були вигнані з землі своїх предків і розсіяні по всій Польщі. В такий спосіб поляки, за висловом О. Субтельного, нарешті позбулися «Української проблеми», що непокоїла їх протягом сто­літь.

Притаманними радянській дипломатії методами тиску й погроз Москва вирішувала й інші питання, пов'язані з кордонами. СРСР «переконав» Чехословаччину відмови--тися від претензій на Закарпаття, а Румунію — на Буко­вину. Саме на такій основі СРСР і Чехословаччина 29 червня 1945 р. у Москві підписали угоду про включення Закарпатської України до складу УРСР. Між СРСР і Че-

532

хословаччиною утворився майже стокілометровий спіль­ний кордон. Угода про перемир 'я та мирний договір з Ру­мунією відновлювали державний кордон з Румунією від­повідно до радянсько-румунської угоди від 28 червня 1940 р. Тоді, як уже згадувалося, СРСР, скориставшись фактичною підтримкою Німеччини, зайняв Бессарабію та Північну Буковину. Трансільванія у зв'язку зі скасуванням постанов Віденського арбітражу передавалася Румунії, а кордони Угорщини відновлювалися за станом на 1 січня 1938 р.

У зв'язку зі змінами державних кордонів та їхньою демаркацією виникла складна проблема переселення людей на свої етнічні території. 9 вересня 1944 р. уряд УРСР і Польський комітет національного визволення, котрий за підтримки Москви узурпував владу в Польщі, уклали угоду про добровільну репатріацію польських грома­дян з УРСР і українського населення з Польщі. Наскільки «добровільним» було це переселення, ми вже говорили, коли йшлося про операцію «Вісла» та її наслідки. Однак, нехтуючи реальний стан справ, Д. Мануїльський пізніше, на Паризькій мирній конференції, переконував її учасників у тому, що цей досвід розв'язання проблем обміну населенням є позитивним і становить приклад для інших країн та народів.

Подібну модель розв'язання етнічних проблем СРСР настійно нав'язував іншим своїм союзникам по «соціаліс­тичному табору». 10 липня 1946 р. уряди СРСР і Чехосло-ваччини підписали в Москві угоду про добровільну оптацію громадян обох країн. У найактивніший період переселення (квітень—травень 1947 р.) з Волині до Чехословаччини переїхало 27 166 чоловік, тоді як з Чехословаччини до СРСР — 10 .659. Переселенці з Чехословаччини осіли головним чином у Волинській та Рівненській областях.

Таким чином, після завершення другої світової війни сталися важливі зміни в житті багатьох країн і народів Європи та усього світу. Не становила виняток і Україна: значно розширилися її кордони, майже всі українські землі ввійшли до її складу. Нездійсненими, однак, залишилися надії українського народу на краще життяі на створення демократичної й незалежної Української держави. Значно змінився склад населення, і зміни ці були неоднозначні. Після війни такі народи, як поляки,

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

чехи та словаки, угорці, євреї, кримські татари, які протя­гом тривалого часу врізноманітнювали культуру та ет-нівду мозаїку України, вже не відігравали такої ролі. їхня кількість суттєво скоротилася. Натомість чисельність ро­сіян значно зросла, особливо в Криму, на півдні й сході УРСР Приєднання західних територій не привело до скільки-небудь помітного збільшення питомої ваги в на­селенні українців, оскільки лише компенсувало ті люд­ські втрати, яких зазнала Україна під час війни. Колись багатонаціональне українське суспільство поступово пере­творювалося під тиском Москви на переважно двонаціо- • пальне в якому українська більшість існувала поряд з постійно зростаючою російською меншістю. Це було од- ^; щцд з наслідків цілеспрямованої радянської державної ; політики. '■

Українська РСР у міжнародних відносинах періоду загострення «холодної війни» та посилення блокового протистояння

гронологічно цей період охоплює проміжок часу від «берлінської кризи» (1948) та створення _ ШАТО (1949) до радянського вторгнення до Афганістану (1979). Розвиток міжнародних відносин цього ; періоду позначився подальшим загостренням «холодної ; війни» та блокового протистояння, серйозними міжна- ' подними конфліктами, формуванням військово-політич-них блоків, розв'язанням гонки озброєнь, жорстокої ідео- ' логічної війни. Людство не раз опинялося перед реальною j загрозою третьої світової війни. Ніхто не бажав посту­патися Політичними лідерами Радянського Союзу в цей період були Й. Сталін, М. Хрущов, Л. Брежнєв. Усі вони, тією чи іншою мірою, проводили політику обмеження зовнішньополітичних повноважень УРСР. Як правило, центр надавав їй змогу обговорювати другорядні, неприн-

534