Тема 5 Розпад колоніальних систем. Країни, що визволилися, у світовій політиці

ратизації, корупції й панування авторитарно-диктаі ських режимів, до ряду збройних заколотів. Більше країн, що пішли «соціалістичним» шляхом, довелося чинати перехід до ринкових відносин та багатої тійності в умовах наявності великого неефективного жавного сектора в економіці й тоталітарних політ структур. На цьому процесі також позначалися культ но-цивілізаційні особливості та традиції, а модерніз набрала нарешті характеру природно-історичної еволюї

• Створення осі Північ—Південь. Проблема нового міжнародного економічного порядку

Вісь Північ—Південь — термін, який став ватися стосовно взаємовідносин між країна що визволилися й розвиваються («Південь»)^ розвинутими країнами («Північ») у зв'язку з перебудої міжнародних економічних відносин.

До виникнення діалогу між цими групами кр спричинилися процеси економічної деколонізації й пр нення країн, що визволилися, стати рівноправними; никами міжнародних відносин. Вимоги країн, що виваються, щодо перебудови міжнародних економи відносин на справедливій і рівноправній основі втілення в програмі нового міжнародного економічного рядку (НМЕП).

Вимога про встановлення НМЕП була вперше вї нуга на IV конференції на найвищому рівні країн, що приєдналися, в Алжирі 1973 р.

Свою концепцію перебудови міжнародних економі^ них відносин країни, що розвиваються, сформулюв трьох документах — «Декларації про встановлення ное міжнародного економічного порядку», «Програмі дій» і «Хартії економічних прав та обов'язків держав». Ці док менти були схвалені VI та VII спеціальними сесЬ XXIX сесією Генеральної Асамблеї ООН у 1973—1974;

234

Програму встановлення нового міжнародного еконо­мічного порядку прийняла у квітні 1974 р. VI спеціальна сесія Генеральної Асамблеї ООН, скликана з ініціативи Алжиру.

Основоположними принципами НМЕП є:

суверенітет і рівноправність держав;

їхня територіальна цілісність і взаємне невтручання у внутрішні справи;

право кожної країни обирати найприйнятніший для неї шлях розвитку;

суверенітет держави над природними ресурсами і всією економічною діяльністю;

контроль за діяльністю транснаціональних корпора­цій;

надання допомоги без будь-яких політичних або військових умов.

Принципи нового міжнародного економічного поряд­ку передбачають також преференційний режим для країн, що розвиваються, в усіх галузях міжнародного еконо­мічного співробітництва, перебудову міжнародної валют­ної системи, встановлення справедливого співвідношен­ня між цінами на сировину й промислову продукцію, регулювання сировинних ринків, полегшення умов пере­дачі технології, прискорення процесу індустріалізації.

Таким чином, основні ідеї НМЕП, що містяться в його програмних документах, можна об'єднати в три гру­пи принципів:

забезпечення міжнародно-правової основи для здійс­нення суверенітету країн, що розвиваються, над своїми природними ресурсами та економікою;

перебудова міжнародної торгівлі, реформа валютно-фінансової системи, що склалася, й інтенсифікація допо­моги країнам, що розвиваються;

розвиток та зміцнення економічного, торговельного, фінансового й технічного співробітництва між країнами, Що розвиваються.

Боротьба за новий міжнародний економічний порядок — складне й суперечливе явище. Його встановлення є од­нією з глобальних проблем сучасності, оскільки торка-^ється інтересів усіх країн.

Тема 6

Тема б Активізація діяльності ООН у період розрядки міжнародної напруженості

АКТИВІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ООН У ПЕРІОД РОЗРЯДКИ МІЖНАРОДНОЇ НАПРУЖЕНОСТІ

• Миротворча діяльність ООН

• Активізація боротьби ООН проти расизму] й колоніалізму

• ООН і Намібія

• Активізація діяльності ООН у галузі прав , людини

• Стратегія ООН у сфері економічного й соціального розвитку

Поворот до розрядки міжнародної напружене радикальні зміни у світі і в ООН, яка поі нилася новими незалежними державами, сі яли активізації міжнародних зусиль на всіх ділянках > робітництва.

• Миротворча діяльність ООН

У цей період ООН здобула новий досвід уреї вання міжнародних конфліктів. 1967 р. Генеральна Асамблея ухвалила рез цію про методи розслідування конфліктів. З цією м був складений список експертів ООН. До 1969 р. 42 жави призначили 189 експертів.

236

1970 р. Генеральна Асамблея прийняла Декларацію Об'єднаних Націй про принципи міжнародного права щодо дружніх відносин і співробітництва держав у відповідності зі Статутом ООН. Декларація урочисто проголосила, що держави повинні додержуватися таких принципів, як утримання від загрози силою або застосування сили проти територіальної цілісності або політичної незалеж­ності будь-якої держави; розв'язання міжнародних спорів мирними засобами таким чином, щоб не загрожувати міжнародному миру й безпеці; застосування для роз­в'язання міжнародних конфліктів засобів, рекомендо­ваних ст. 33 Статуту ООН. Якщо використання таких засобів не дало бажаних результатів, держави повинні продовжувати пошуки розв'язання конфлікту іншими мирними засобами. Декларація закликала учасників конфлікту та інші держави утримуватися від дій, які мо­жуть погіршити ситуацію. Підкреслювався принцип розв'язання міжнародних спорів на основі суверенної рівності держав. Про обсяг миротворчої діяльності ООН у ці роки свідчать такі дані: в 1945—1950 pp. на розгляд ООН було представлено 20 конфліктів; у 1951—1955 pp. — 12; у 1956—1960 pp. — 16, у 1961—1965 pp. — 25, у 1966—1970 pp. — 14, у 1971—1975 pp. — 12, у 1976— 1981 pp. — 24 конфлікти. З 123 конфліктів ООН удалося розв'язати 28 повністю і 63 частково.

Визначне місце в миротворчій діяльності ООН по­сідали операції з підтримання миру: в Єгипті (1956— 1967), на Кіпрі (з 1964 p.), на Близькому Сході (1973— 1979), на Голанських висотах (з 1974 р.), в Лівані (з 1978 р.) та ін.

Особливо тривалим і складним виявився конфлікт на Кіпрі. Переважну більшість населення тут становлять греки-кіпріоти (близько 600 тис. чоловік). Турки-кіпріоти складають приблизно 18 % населення.

У серпні 1960 р. Кіпр, Греція, Туреччина й Велико­британія уклали договір, який гарантував територіальну Цілісність та суверенітет Кіпру. Однак загострення супе­речностей призвело в грудні 1963 р. до початку воєнних Дій між греками-кіпріотами і турками-кіпріотами. Уряд Кіпру звинувачував Туреччину у втручанні у внутрішні справи країни.

237

РОЗДІЛ II РОЗРЯДКА МІЖНАРОДНОЇ НАПРУЖЕНОСТІ. ГЛОБАЛЬНІ ТА РЕГІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ