Тема 4 Проблеми контролю над озброєннями та роззброєння

використанню ядерної енергії в мирних цілях. Учасники До­говору зобов'язуються сприяти обмінові обладнанням, матеріалами, науковою та технологічною інформацією щодо мирного використання ядерної енергії та мають право брати участь у такому обміні. З метою контролю за дієвістю Договору передбачалося скликати раз на п'ять років конференцію для розгляду результатів його реа­лізації.

Суттєвим успіхом у справі роззброєння стало під­писання 11 лютого 1971 р. Договору про заборону роз­міщення на дні морів та океанів і в його надрах ядерної зброї та інших видів зброї масового знищення. Ратифікований УРСР 17 серпня 1971 p., він набрав чинності 18 травня 1972 р.

Договір забороняє розміщення на дні морів та океанів та в їхніх надрах (за винятком 12-мильної прибережної смуги) будь-якої ядерної зброї чи іншої зброї масового знищення. Держави-учасниці зобов'язалися не розміщу­вати будь-яких механізмів, систем запуску та приладів для зберігання, випробування чи застосування такої зброї на морському дні.

Важливим кроком на шляху заборони зброї масового знищення стало підписання 10 квітня 1972 р. Конвенції про заборону розробки, виробництва та нагромадження запасів бактеріологічної (біологічної) й токсинної зброї та про їх знищення. Конвенція набрала чинності 26 березня 1975 р. Українська РСР, яка була співавтором проекту Конвенції, ратифікувала її 21 лютого 1975 р.

Конвенція забороняє розробку, нагромадження та придбання мікробіологічних чи інших біологічних речо­вин або токсинів у кількості, що не виправдовується мирними цілями. Держави-учасниці зобов'язалися зни­щити будь-яку- біологічну зброю та засоби її доставки в дев'ятимісячний строк після набрання чинності цією Конвенцією. Держави—учасниці Конвенції не вправі до­помагати будь-якій іншій державі чи заохочувати її до виробництва або придбання будь-яких мікробіологічних чи біологічних речовин із немирною метою. Підписання Цього документа має справді історичне значення для побудови більш безпечного світового порядку в інтересах усього людства.

211

РОЗДІЛ II РОЗРЯДКА МІЖНАРОДНОЇ НАПРУЖЕНОСТІ. ГЛОБАЛЬНІ ТА РЕГІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ

Підписання Конвенції про заборону бактеріологічне зброї ставило на порядок денний питання про ще оді вид зброї масового знищення — хімічну зброю. Під ч& радянсько-американського саміту в листопаді 1974 р. бул вирішено виробити спільну ініціативу Щодо майбутні ■ угоди про хімічну зброю. Відповідно до цієї домовлене в 1976—1978 pp. у Женеві проводилися радянсько-амерщ канські консультації.

Договори й угоди в галузі контролю над стратегічними озброєннями, підписані в 70-ті роки

Найважливішою проблемою для обох сторін наї рубежі 60—70-х років була проблема зупинення! безконтрольної гонки ракетно-ядерних озбро- "\ єнь. Вона ускладнювалася розробкою так званих «ка--І сетних» боєголовок, коли на одну ракету-носій установ­лювалось кілька боєголовок, і систем протиракетної обо­рони (ПРО), що загрожували подальшою дестабілізацією стратегічної ситуації у світі.

Окрім загрози взаємного знищення, до якого при->| звело б широкомасштабне застосування ядерних арсе-? налів, сторони підштовхувала до переговорів об'єктивна ситуація приблизної рівності (паритету), яка склалася;! наприкінці 60-х років.

Першою спробою домовитися про початок перего* ворів була зустріч 23—25 червня 1967р. в Гласборо (США) І Голови Ради Міністрів СРСР О. Косигіна та президента і СІЛА Л. Джонсона. Пропозицію Сполучених Штатів підписати угоду щодо обмеження систем протиракетної оборони СРСР відкинув, бо вона не супроводжувалася готовністю до переговорів відносно стратегічних насту­пальних систем і сприймалася радянським керівництвом як спроба легалізувати ядерну перевагу СІЛА.

212