Тема 3 Міжнародна ситуація на Далекому Сході

в Північній Кореї. У свою чергу, американська військова адміністрація заходилася створювати на Півдні систему органів управління, зорієнтованих на США На Півдні зберігався японський колоніальний апарат. Американсь­ке військове командування на чолі з генералом А. Ар­нольдом вжило «обмежених політичних та військових за­ходів, щоб перетворити південну частину півострова на фортецю антикомунізму». І СІЛА здійснили це. Ство­рений ними уряд очолив Лі Син Ман, який став найбільш проамериканськи спрямованим лідером на Тихому оке­ані. Такі дії свідчили, що СІЛА свідомо здійснили розкол Корейського півострова.

У відповідь на дії СІЛА північнокорейські політичні організації провели в серпні 1948 р. вибори на території Півночі та Півдня до Верховних народних зборів, а у вересні 1948 р. проголосили створення КНДР. Кім Ір Сен сформував уряд, який заявив, що він єдиний є законним представником корейського народу. Таким чином, у 1948 р. на Корейському півострові фактично виникло дві держави — КНДР, зорієнтована на СРСР, і Республіка Корея, зорієнтована на СІЛА.

Розкол півострова на Південь та Північ призвів до гострої військово-політичної конфронтації, що переросла в 1950 р. в громадянську війну. КНДР неодноразово про­понувала Сеулові провести переговори, однак щоразу на­трапляла на відмову. Втім, на той час пропозиції КНДР були малореалістичними та не відповідали вимогам полі­тичної ситуації. Гостра конфронтація подекуди пере­ходила у воєнні сутички, що точилися на 38-й паралелі. 25 червня тут відбулися великі бої, в ході яких північно-корейські війська розгромили армію Південної Кореї, розгорнули наступ на Сеул, який здобули за три дні.

Після здобуття Сеула північнокорейські війська про­довжили наступ у південному напрямку та 2 липня вий­шли на рубіж річки Нактонган, але були зупинені спіль­ними діями південнокорейських частин та контингенту американських військ, які ще залишалися на півострові. Участь Сполучених Штатів призвела ^дс>^ інтернаціоналі­зації конфлікту. Як писав у своїх мемуарах колишній Президент СІЛА Дуайт Ейзенхауер, СІЛА втрутилися в Конфлікт задля «здійснення поліцейської акції», але на Практиці це була справжня інтервенція з метою розгрому Північнокорейської армії та ліквідації КНДР.

337

РОЗДІЛ III ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

Тема 3 Міжнародна ситуація на Далекому Сході

Архівні документи свідчать, що спочатку Й. Сталін був проти об'єднання Кореї військовими засобами, ада потім дав свою згоду з огляду на «зміну міжнародне⁵ обстановки». По-перше, Сталін вважав, що СІЛА ї підуть на участь у корейській війні через проблеми підтримкою Чан Кайші в китайській революції. По-друг в 1949 р. Радянський Союз оголосив про створення власі ної ядерної зброї, що позбавило американців ядерної мо" нополії. Перебільшення радянським керівництвом рол цих двох факторів становило суттєвий зовнішньопол" тичний прорахунок, що призвів до затягування ві" Завдяки величезному впливові на нещодавно створеї Організацію Об'єднаних Націй, а особливо на Раду Без пеки ООН, США отримали мандат ООН на здійсненя миротворчих акцій у корейському конфлікті. До бойові: дій було залучено військові формування ще 15 дерз що діяли під егідою ООН.

Щодо планів СІЛА відносно застосування ядері зброї проти КНДР та Китаю, то, як свідчать документи, Пентагоні серйозно замислювалися над можливістю г стосування ядерної зброї з метою досягти переможне закінчення війни та одночасно випробувати її руйнівЕ силу під час бойових дій. Але, незважаючи на наст пропозиції військових, ні Д. Ейзенхауер, ні Г. Трумен дали своєї згоди, і ядерну зброю не було застосовано.

Наміри Сполучених Штатів застосувати ядерну збг в корейській війні викликали рішучу протидію громаде кості, в тому числі в самих СІЛА. Загроза виникне! ядерної війни спонукала СРСР і США шукати в* конфлікту. Почалися складні переговори щодо прї нення воєнних дій. Переговори завершилися підпис ням у 1953 р. перемир'я між командуванням військ ' з однієї сторони, і представниками КНДР та китайсь народних добровольців — з другої. Глава південне рейського режиму Лі Син Ман відмовився підписати кумент, наполягаючи на продовженні війни «до перем* ного кінця». В листі до президента США 9 лютого 1953 він настійно радив йому не припиняти бойові дії, укладати перемир'я, оскільки «мирна угода над» можливість китайцям залишитися в Кореї». Однак СЩ підписали угоду, яка чинна й досі, тобто Peer Корея досі де-юре перебуває з КНДР у стані війни.

Звертаючись до корейської війни, неможливо не зу­пинитися на ролі Китаю і СРСР у цьому конфлікті. Участь китайських добровольців та радянських льотчиків, а також велика матеріально-технічна допомога СРСР ві­діграли вирішальну роль у відстоюванні самого існування КНДР. Після висадки американського морського десанту в Упгхоні армія КНДР була фактично розгромлена, і в жовтні 1950 р. американо-корейські війська підійшли до кордонів Китаю. 25 жовтня 1950 р. китайські добровольчі підрозділи вступили в бойові дії, а до кінця грудня вся Північна Корея була фактично визволена. З цього часу й до підписання перемир'я фронт у цілому стабілізувався вздовж 38-ї паралелі. Треба визнати, що основний тягар війни винесли на своїх плечах китайські добровольці.

За три роки війни Півдню та Півночі Корейського півострова було заподіяно велику матеріальну шкоду. Втрати тільки корейських сторін становили понад 4 млн убитих, поранених та зниклих безвісти. Кривава трирічна війна в Кореї продемонструвала неможливість вирішення корейської чи будь-якої іншої міжнародної проблеми шляхом застосування військової сили. Війна також пока­зала: за сучасних умов будь-який воєнний конфлікт може перерости в ядерний, що загрожує катастрофічними нас­адками для усього людства.

338

Тема 4