Тема 1 Радянсько-американські відносини

зидентських виборів, так і деякими зовнішньополітич­ними чинниками, серед яких чи не головне місце посіли події в Анголі. Втягнення Сполучених Штатів і СРСР у громадянську війну в цій африканській країні не лише погіршило їх взаємини, загальмувало переговори з ОСО-2, а й спричинило початок відходу від політики розрядки міжнародної напруженості.

В березні 1976 р. уряд СЛІА відмінив три радянсько-американські зустрічі на рівні членів урядів, аби проде­монструвати своє «незадоволення» політикою СРСР в Анголі. Чергова спроба досягти компромісу відносно стра­тегічних бомбардувальників «Бекфайєр» (Ту-22М) і кри­латих ракет на переговорах з ОСО-2 в лютому—березні призвела до нової хвилі критики президента Д. Форда з боку правої республіканської опозиції на чолі з Р. Рейга­ном. Під тиском цієї критики Форд відмовився вико­ристовувати вже звичайний для міжнародної лексики тер­мін «детант» (французькою — послаблення напружен­ня), замінивши його новим словосполученням «мир, за­снований на силі».

В цілому же під час свого недовгого перебування на посаді президента Д. Форд намагався дотримуватись у відносинах з СРСР курсу, спрямованого на послаблення напруженості, хоча під час виборчої кампанії 1976 р. по­літика розрядки була відсунута на другий план.

У першій половині 70-х років досить успішно роз­вивалися торговельно-економічні зв'язки між СРСР і СЛІА. Під час московської зустрічі у верхах в травні— червні 1972 р. була створена радянсько-американська ко­місія з торговельних питань, яка розробила й підготувала До підписання низку угод. Серед них важливе значення мала підписана 18 жовтня 1972 р. угода про торгівлю із взаємним наданням режиму найбільшого сприяння в питан­нях митних зборів, оподаткування та інших формальностей щодо імпорту та експорту товарів. Угода передбачала від­мову від будь-яких дискримінаційних дій у торговельних відносинах, установлення ефективних ділових зв'язків між комерційними організаціями та фірмами, а також фіксувала побажання сторін утроє збільшити за триріч­ний період обсяг торгівлі між двома країнами порівняно з 1969—1971 pp. До пакета торговельно-фінансових угод

153

РОЗДІЛ II РОЗРЯДКА МІЖНАРОДНОЇ НАПРУЖЕНОСТІ. ГЛОБАЛЬНІ ТА РЕГІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ

входили також угоди про врегулювання розрахунків з ленд-лізу і про надання радянській стороні довгострокових кре­дитів Експортно-імпортного банку США. Разом ці угоди створювали надійний фундамент для розвитку торговель­но-економічних відносин між СРСР і Сполученими Штатами. Створення в 1973 р. в США Американо-радянської торговельної палати, відкриття у Вашингтоні торговельного представництва СРСР, а в Москві — ко­мерційного бюро СІЛА мали на меті сприяти розширен­ню торгівлі між двома країнами.

І справді, товарообіг між двома державами збіль­шився: якщо в 1970 р. він становив 161 млн крб., то в 1979 р. — понад 2,8 млрд (хоча слід ураховувати, що це зростання відбулося головним чином за рахунок заку­півель Радянським Союзом зерна й сучасних технологій).

Незважаючи на збільшення товарообігу, досягти ста­більного широкомасштабного торговельно-економічного співробітництва не вдалося. На перешкоді стали пов'я­зані з «Вотергейтом» внутрішні події в СІЛА, якими кон­грес скористався для розгортання наступу на виконавчу владу. Блокувалися ініціативи уряду, в тому числі щодо поширення режиму найбільшого сприяння на торгівлю з СРСР.

З послабленням президентської влади загострилася боротьба сил, опозиційних політиці розрядки, яку Г. Кіс-сінджер вважав не протиборством прихильників хороших і поганих стосунків з СРСР, а зіткненням «моралістсько-ідеологічного» і «геополітичного» підходів до радянсько- і американських відносин. Це, на його думку, означало, І що одна сторона бачила метою своєї політики ліквідаціюл соціально-економічної й політичної системи СРСР, іншаі ж — зміну його зовнішньополітичної поведінки, усунен-1 ня загроз, які Радянський Союз міг створити для США та! їх інтересів у різних регіонах світу. Після відставки! Р. Ніксона ініціатива починає переходити до прихильни-4 ків «моралістсько-ідеологічного» підходу. 1

20 грудня 1974 р. конгрес СІЛА схвалив законопроекті про торговельну реформу з поправками Джексона—Веніка in, Стівенсона, відповідно до якого надання Радянському! Союзові режиму найбільшого сприяння в торгівлі й кре*{ дитах обумовлювалося вимогами щодо змін радянської

154