Тема 5 Країни Південної Азії

в міжнародних відносинах

остаточного припинення вогню і мирного розв'язання прикордонного спору. Уряд Індії прийняв ці пропозиції в цілому, а китайська сторона — із застереженнями з ряду «пунктів тлумачення», що, звичайно, не сприяло віднов­ленню прямих політичних контактів. Зберігши за собою захоплену територію в західному секторі (Ладакх), Китай водночас мусив залишити окуповані райони східного сек­тора, оскільки лінії його комунікацій виявилися надто розтягненими, що не давало змоги підтримувати тилове забезпечення.

Таким чином, індійсько-китайські відносини вкрай погіршилися, хоч офіційні дипломатичні відносини між двома країнами не були розірвані. Сфера розбіжностей між ними почала розширюватись і ускладнюватися в міру переходу пекінського керівництва до підтримки пакис­танської сторони зі спірних індійсько-пакистанських пи­тань, і передусім з кашмірської проблеми.

Поразка у збройному конфлікті з Китаєм змусила Ін­дію усвідомити необхідність зміцнення своєї обороно­здатності, якій вона раніше приділяла недостатньо уваги. Індія розпочала негайне здійснення програм нарощуван­ня оборонного потенціалу, в чому їй надавали допомогу Австрія, Нова Зеландія, Франція, Італія, ФРН, Велико­британія та СІЛА. Особливо значних розмірів набула військова допомога з боку Великобританії й США. Проте, всупереч запевненням індійського прем'єра, угоди Індії про поставки американської й англійської зброї та спорядження фіксували певні зобов'язання з її сторони. Зокрема, Індія погодилась на іноземну інспекцію за ви­користанням поставленої зброї, взаємодію між американ­ськими й індійськими розвідувальними службами, розмі­щення на індійських аеродромах протягом кількох мі­сяців військових літаків СІЛА, Великобританії й Австрії на період запланованих спільних маневрів, що створюва­ло загрозу для суверенітету Індії та її політики неприєд­нання.

Таким чином, висловлювані в радянській науковій і політичній літературі твердження, що західна підтримка Індії в боротьбі проти Китаю загрожувала набути небез­печних для національних інтересів Індії масштабів, не­сумісних з незалежною зовнішньою політикою і націо­нальним суверенітетом країни, не такі вже й безпідставні.

399

РОЗДІЛ III ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

Необхідно зазначити, що хоча західні країни й заявили про свою підтримку Індії у збройному конфлікті з КНР і почали надавати допомогу з метою зміцнення її оборо­ноздатності, вже дуже швидко вони, з ініціативи Великобританії, зробили спробу натиснути на Делі, аби примусити Індію вступити в переговори з Пакистаном з кашмірського питання. Зі своєї сторони Пакистан, не пропускаючи нагоди домогтися вирішення кашмірської проблеми на свою користь, висловлював різкий протест проти надання Індії американської військової допомоги у вигляді зброї та обладнання. Пакистанські правлячі кола стверджували, що Індія використовує інцидент із Китаєм з метою одержання великих об'ємів військової допомоги від СІЛА, і висловлювали побоювання, що вона застосує отриману зброю проти Пакистану.

Американський уряд у своїй публічній заяві запевнив Пакистан, що військова допомога Індії призначається виключно для захисту від Китаю і що Вашингтон здійс­нить необхідні кроки для недопущення її застосування в агресії проти Пакистану. В заяві американського прези­дента стверджувалося, що наступ Китаю на індійський субконтинент становить загрозу як Індії, так і Пакистану. У зв'язку з цим він закликав уряди обох країн усвідомити загальний інтерес у відбитті цієї агресії. Можна припус­тити, що, підтримуючи на рубежі 50-х років Індію як дружню нейтральну державу, Вашингтон прагнув пере­могти в «холодній війні» її союзника — Радянський Союз, для якого допомога з боку західних держав Індії в цьому регіональному конфлікті була несподіваною.

Китайсько-індійський збройний конфлікт 1962 р., не привівши до врегулювання прикордонних спорів, спри­чинив тривалу політичну конфронтацію між двома краї­нами. На кордоні двох країн відбувалися постійні сутич­ки індійських і китайських військ. Під час пакистано-індійської війни 1965 р. Пекін оголосив Індію агресором і висловив тверду підтримку Пакистану. В 1968 р. в ін­дійській пресі з'явились повідомлення про втручання КНР у внутрішні справи Індії, про підтримку Пекіном сепаратистів із племені нага на північному сході Індії. В цей період індійський уряд неодноразово надсилав ноти протесту КНР і Пакистану, звинувачуючи їх у порушенні суверенітету Індії у зв'язку з будівництвом стратегічного

400