Тема 8 Латиноамериканська система міжнародних відносин

ставляли континент на конференції в Сан-Франциско, де було прийнято й підписано Статут ООН, визначено струк­туру цього міжнародного форуму.

До кінця 50-х років країни Латинської Америки мали третину голосів в ООН. Два з шести непостійних членів Ради Безпеки були представниками Південної Америки.

Початок «холодної війни» позначився створенням у Латинській Америці військово-політичного союзу амери­канських держав {Пакт Ріо-де-Жанейро, 1947). Участь держав континенту в цьому союзі суттєвою мірою визна­чила їх позицію в ООН у той період.

У зовнішній політиці країни Латинської Америки йшли у фарватері Вашингтона, під тиском якого вони розірвали дипломатичні відносини з Радянським Союзом. Вико­ристовуючи лозунги «континентальної солідарності», американські представники добилися внесення в проект Статуту ООН положень, які санкціонували б пріоритет міжамериканських установ при розв'язанні Радою Без­пеки ООН конфліктних ситуацій і суперечок у Латин­ській Америці. Делегація СІЛА прагнула усунути ООН від розгляду латиноамериканських проблем і обмежити їх вирішення рамками ОАД.

Наступ реакції в країнах Латинської Америки і вста­новлення у 12 латиноамериканських республіках про-американських диктаторських режимів відобразилися на позиціях держав регіону в ООН. У перші десятиріччя існування ООН діяльність латиноамериканських пред­ставників у цій міжнародній організації контролювалась і спрямовувалась Вашингтоном.

У період «холодної війни» СІЛА, використовуючи «ма­шину голосування» в ООН, нерідко зверталися по допо­могу до «латиноамериканської більшості», щоб добитися ухвалення вигідних Вашингтонові резолюцій. Латино­американські представники в ООН виступали на сесіях Генеральної Асамблеї на підтримку «доктрини Трумена», «плану Маршалла», «плану Баруха», створення системи агресивних військових блоків, проголосували за резолю­цію, на основі якої розпочалася американська збройна агресія в Корею.

Події у Гватемалі 1954 р. стали першим випробуван­ням доктрини «примату ОАДнад ООН». Уряд X. Арбенса звернувся до Ради Безпеки зі скаргою на агресію, яка

505

РОЗДІЛ III ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

розпочалася з території Нікарагуа й Гондурасу за тримки Сполучених Штатів. На IX сесії Генеральне Асамблеї ООН (жовтень 1954 р.) представники Еквадору! Уругваю та Аргентини заявили, що участь латиноаме-| риканських держав в ОАД не може перешкодити їм реа-| лізовувати право звертатись по допомогу безпосередньо^ до ООН.

У 1960—1962 pp. в ООН розгорнулася гостра політич^ на й дипломатична боротьба навколо кубинського пи-1 тання. Звернення кубинського уряду до Ради Безпеки таї Генеральної Асамблеї з вимогою зупинити агресивні США проти Куби дістали підтримку деяких латиноаме-і риканських країн. У результаті спроби американської ^ легації в ООН протиставити Кубі «єдиний фронт»! латиноамериканських держав не увінчалися успіхом. На| XV сесії Генеральної Асамблеї (квітень 1964 р.) мекси^| канський представник підкреслив правомочність ООІ" ухвалювати резолюції щодо конфлікту між Кубою і СГ хоч обидві країни є членами ОАД.

Незважаючи на те, що США в 1965 р. вдалося правити в Домініканську Республіку «міжамерикансь збройні сили з підтримки миру й порядку» під прапоро» ОАД, при обговоренні домініканського питання в Безпеки ООН латиноамериканські представники висту-* пили проти спроби Вашингтона створити прецедент організації «міжамериканських збройних сил» на постій-* ній основі.

В 60-ті роки розпочалося поступове зближення пози-| цій латиноамериканських і афро-азіатських країн в ООІ" Ряд країн регіону вступили в Рух неприєднання.

В 70-ті роки відбувся відхід країн Латинської Амері від блокової дипломатії. Загострювалися їх суперечносі зі СІЛА. Більшість країн регіону значно частіше сі займати самостійну, конструктивну позицію з таких бальних проблем, як боротьба за мир, за загальне й повї роззброєння, встановлення нового міжнародного еконс мічного порядку.

Саме в цей період у штаб-квартирі ООН у Нью-Йорі почали проходити регулярні консультації представго латиноамериканських країн при ООН, об'єднаних ГРУЛА (grupo latinoamericano). Цей вид співробп країн континенту не базувався на якійсь договірно

506