Тема 5 Криза колоніалізму. Вихід країн, що визволилися, на міжнародну арену

Дата	Азія	Африка
1 липня		Королівство Бурунді
		Республіка Руанда
3 липня		Алжир
9 жовтня		Уганда
	1963
10 грудня		Занзібар
12 грудня		Кенія
	1964
6 липня		Малаві
24 жовтня		Республіка Замбія
	1965
18 лютого		Гамбія
11 листопада		Південна Родезія
	1966
ЗО вересня		Республіка Ботсвана
4 жовтня		Королівство Лесото
	1968
10 березня		Маврикій
6 вересня		Свазіленд
12 жовтня		Екваторіальна Гвінея
	1975
5 липня		Острови Зеленого Мису
6 липня		Коморські Острови
12 липня		Острови Сан-Томе і Принсіп
25 липня		Мозамбік
	1976
28 червня		Сейшельські Острови
	1977
27 червня		Республіка Джібуті
	1980
18 квітня		Зімбабве

10:

РОЗДІЛ І СТАНОВЛЕННЯ БІПОЛЯРНОЇ СТРУКТУРИ МІЖНАРОД­НИХ ВІДНОСИН. РОЗГОРТАННЯ «ХОЛОДНОЇ ВІЙНИ»

к«ф>х*>>:*>:*:*к*ї№^

Бандунзька конференція країн Азії та Африки

Здобуття реальної політичної незалежності краї­нами Азії й Африки перетворило їх на рівно­правних суб'єктів міжнародних відносин. Кож­на з них отримала можливість вибору шляхів розвитку.

18—24 квітня 1955 р. в Бандунзі (Індонезія) з ініціа­тиви Індонезії, Бірми, Індії, Пакистану та Цейлону відбу­лася конференція, в якій взяли участь 29 країн та те­риторій Азії й Африки, зокрема КНР і Японія. Азію представляли 23 делегації, Африку — 6.

Той факт, що учасниками конференції були як со­ціалістичні країни — ДРВ і КНР, так і країни, що вхо­дили у військово-політичні блоки з країнами Заходу — Пакистан, Туреччина, Таїланд, Ірак, зумовив значні розбіжності в позиціях сторін.

Головна увага на конференції приділялась розробці практичної програми мирного сшвіснування та незалеж­ного розвитку країн Азії й Африки, подальшій боротьбі проти колоніалізму.

Заключне комюніке містило Декларацію щодо сприяння загальному миру й співробітництву.

Узгодженою платформою конференції, як це зафік­совано в її заключному комюніке, стали антиколоніалізм і антиімперіалізм. У комюніке дістала відображення й ідея мирного сшвіснування держав, що належать до різ­них систем, були сформульовані 10 принципів мирного співіснування.

Ці принципи конкретизували ідеї п'яти принципів мирного співіснування {«пата шила» — п 'ять принципів), проголошених раніше в преамбулі угоди між КНР та Індією про торгівлю і зв'язки Тибетського району Китаю з Індією. Вони передбачали:

1) взаємну повагу до територіальної цілісності і су­веренітету;

2) ненапад;

3) невтручання у внутрішні справи;

4) рівноправність і взаємну вигідність;

106