Тема 9 Українська рср на міжнародній арені (1944 — 1979 рр.)

конвенції про режим судноплавства на Дунаї. В цій конфе­ренції мали взяти участь СРСР, УРСР, Румунія, Болгарія, Чехословаччина, Югославія, Угорщина, представники держав — членів РМЗС — СІЛА, Великобританія, Франція, а також Австрія (з правом дорадчого голосу).

Дунайська конференція розпочала роботу ЗО липня 1948 р. в приміщенні Коларчового університету в Бел­граді. Делегацію УРСР очолював заступник Голови Ради Міністрів УРСР А. Барановський. Щодо позиції та пове­дінки української делегації, то вона, як і на конференції в Парижі, діяла в руслі московських директив. Завдання конференції полягало в тому, щоб замість конвенції 1921 р. про Дунай розробити нову, оскільки стара конвенція, на думку СРСР, була несправедливою й фактично втратила силу. З останнім, як відомо, не погоджувалися західні держави.

РЬні підходи, звісно, не могли не позначитися як на роботі конференції, так і на її рішеннях. Чимало часу забрали дискусії навколо процедурних питань: країни ра­дянського блоку наполягали на тому, щоб ухвалювати всі рішення простою більшістю. Західні держави вважали, що при розв'язанні принципово важливих питань рішен­ня можуть прийматися більшістю у дві третини. Зрештою конференція погодилася з пропозицією делегації УРСР, яка відповідала точці зору Москви та її сателітів.

Гостра дискусія розгорнулася під час обговорення про­екту нової конвенції, внесеного радянською делегацією. На відміну від конвенції 1921 р. в поняття «Дунай» вклю­чалася тільки судноплавна його частина від Ульма до Чорного моря через Сулинське гирло, без приток та обвідних каналів. На засіданні 5 серпня 1948 р. виступив глава делегації УРСР А. Барановський. Він підкреслив, що в управлінні судноплавством на Дунаї мають брати участь тільки придунайські країни. Радянський проект конвенції про режим судноплавства на Дунаї був прий­нятий за основу. Постатейне обговорення, однак, прохо­дило дуже складно. Точки зору сторін явно не збігалися. Британський делегат Ч. Пік нагадав учасникам конфе­ренції, що коли під терміном «придунайські держави» розуміти прибережні держави, то його важко застосувати Щодо Росії. Представник УРСР С. Демченко рішуче ви­ступив проти того, щоб у судноплавство на Дунаї втру-

523

f

РОЗДІЛ III ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

чалися недунайські держави. Переважна більшість попра^ вок і пропозицій західних країн відкидалася домінуючим радянським блоком. Оскільки на конференції фактично не було свободи обговорення, Франція відмовилася від голосування з проекту конвенції, а її представник запро­понував передати питання про Дунай для розгляду в РМЗС. Серйозні зауваження щодо як організації роботи конференції, так і характеру обговорення та механізму прийняття рішень висловлювали також представники ін­ших західних країн, у тому числі Італії, Бельгії, Греції тощо. Гостру полеміку на конференції викликало питан­ня про склад Дунайської комісії. Більшість під проводом СРСР виступила проти того, щоб у ній брали участь не­дунайські країни.

Врешті-решт після трьох тижнів протистояння Дунай­ська конференція завершила свою роботу. Радянська «машина голосування» забезпечила прийняття рішень, які відповідали інтересам блоку країн, очолюваних СРСР. За нову Дунайську конвенцію в цілому проголосувало сім | придунайських держав, проти — одна держава (СІЛА), Представники Великобританії й Франції не брали участі Ц в голосуванні. Фактично, отже, рішення приймалися; «сімейним колом» країн радянського блоку. Не менш дивним, хоча по-своєму логічним було й те, що УРСР, представники якої на конференції послідовно захищали радянську лінію на те, що членами Дунайської комісії мають бути тільки придунайські держави, опинилася поза межами цієї комісії. Глава радянської делегації А. Вишин-ський заявив, що інтереси УРСР буде представляти СРСР. Москва, таким чином, позбавила УРСР права мати свого представника в Дунайській комісії. Таке неподобство і тривало протягом десятків років, аж поки в 1990 р. Украї-; на не стала нарешті членом Дунайської комісії.

18 серпня 1948 р. відбулася церемонія підписання ново Конвенції про режим судноплавства на Дунаї. Від імені \ УРСР її підписав А. Барановський. Представники СІЛА,, Великобританії та Франції відмовилися брати участь у| цьому засіданні. Було підписано додаток про те, що] Австрія увійде до складу Дунайської комісії після врегу*-' лювання з нею питання про мирний договір, а такоа " спеціальний протокол, у якому констатувалася втрата^ чинності Дунайською конвенцією 1921 р. Президія Вер* і

524