Тема 6 Діяльність оон в умовах «холодної війни»

3. Міжнародні інспекції. СІЛА: за жорсткий контроль. СРСР: за періодичні інспекції.

Існувало ще одне істотне розходження: СІЛА були проти застосування права «вето» при вирішенні Радою Безпеки питання про порушення угоди з атомної енергії. СРСР же твердо відстоював принцип права «вето» в Раді Безпеки і щодо атомних проблем. Американське доміну­вання в ООН у ті роки забезпечило ухвалення в 1948 р. Генеральною Асамблеєю резолюції, основу якої стано­вили пропозиції СІЛА. Радянський Союз не підтримав ці пропозиції й у січні 1950 р. відмовився від участі в Ко­місії з атомної енергії.

Провідне місце в радянських пропозиціях щодо роз­зброєння посідали .заклики до глобальних, радикальних заходів. Уже на першій сесії Генеральної Асамблеї в 1946 р. Радянський Союз виступив з програмою загального й повного роззброєння. Радянська ініціатива справила про­пагандистський ефект, зміцнила міжнародний авторитет СРСР, особливо серед прихильників миру, але виявилася нереальною в умовах загострення міжнародної напруже­ності.

Комісія з атомної енергії не справдила надій, що по­кладалися на неї, і згодом почали створюватися інші форуми для обговорення проблеми роззброєння. У січні 1952 р. була утворена Комісія з роззброєння в складі членів Ради Безпеки й Канади. Під тиском СРСР Генеральна Асамблея розширила склад цієї Комісії до 25 членів. А в 1958 р. до Комісії з роззброєння ввійшли всі члени ООН. Ця глобальна інституція не мала на меті вироблення яки­хось конкретних планів щодо роззброєння. Вона слугува­ла радше форумом для обміну думками й концепціями з приводу роззброєння, а також інструментом морально-політичного тиску на великі держави, аби зрушити з міс­ця проблеми роззброєння. Пізніше функції цієї комісії перейшли до Першого комітету.

У 1959 р. був створений Комітет 10-ти з роззброєння. Східний блок тут представляли СРСР, Болгарія, Чехосло-ваччина, Польща та Румунія, а західний блок — США, Великобританія, Італія, Франція і Канада.

У 1961 р. під тиском країн «третього світу» Комітет 10-ти був розширений за рахунок введення 8 країн, що не приєдналися, і перетворився на Комітет 18-ти з роззброєння.

123

РОЗДІЛ І СТАНОВЛЕННЯ БІПОЛЯРНОЇ СТРУКТУРИ МІЖНАРОД­НИХ ВІДНОСИН. РОЗГОРТАННЯ «ХОЛОДНОЇ ВІЙНИ»

Одне з центральних місць у переговорах про роз­зброєння в ці роки посідало питання про припинення випробувань ядерної зброї. Дискусії виявили серйозні розбіжності думок щодо кількості щорічних інспекцій, тривалості мораторію на випробування, зон інспектуван­ня, складу контрольного органу.

До 1961 р. підтримувалося добровільне припинення ядерних випробувань. 5 серпня 1963 р. СРСР, США й Великобританія підписали Договір про заборону ядерних випробувань, в атмосфері, космосі та під водою. Але пи­тання про підземні випробування залишилося невиріше-ним.

Отже, в напружених умовах «холодної війни» ООН відігравала важливу роль як форум Ъбговорення проб­леми роззброєння, з'ясування позицій держав, визначен­ня шляхів скорочення гонки озброєнь, заборони ядерної зброї. Численні резолюції, ухвалені Генеральною Асамб­леєю, її допоміжними органами, комітетами та комісіями з роззброєння мобілізовували світову громадськість на боротьбу за заборону ядерних випробувань, заборону та знищення ядерної зброї. Тиск світової громадськості був одним із факторів, які позитивно впливали на політику держав у галузі роззброєння.