Тема 1 Радянсько-американські відносини

Розширення американської агресії у В'єтнамі після інциденту в Тонкінській затоці (серпень 1964 р.) призвело до поступового погіршення радянсько-американських відносин: гальмування в 1965—1966 pp. переговорів щодо стратегічних озброєнь; затягування конгресом США про­цедури ратифікації консульської конвенції з СРСР (її було ратифіковано лише в березні 1967 p.), а також законопро­екту «Про торговельні відносини між Сходом і Заходом». У свою чергу, Радянський Союз, щоб не поступитися прин­ципом «інтернаціональної солідарності» з соціалістичним В'єтнамом, збільшив йому допомогу й активізував антиамериканську пропагандистську кампанію. Однак обидві сторони, розуміючи важливість взаємного діалогу, не доводили конфлікт навколо В'єтнаму до стадії небез­печного загострення. Навпаки, проглядалася тенденція відокремити питання радянсько-американських відносин від інших світових проблем, зокрема від регіональних конфліктів.

На початку 1967 р. завершились радянсько-американ­ські переговори відносно договору про мирне співробіт­ництво в космосі. 27 січня країни-депозитарії (СРСР, США й Великобританія) підписали Договір про принципи діяльності держав щодо дослідження і використання кос­мічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла. Ця тема обговорювалася на XXII сесії Генеральної Асамблеї ООН у вересні—грудні 1967p., коли було завершено під­готовку проекту угоди про врятування космонавтів, повер­нення космонавтів та повернення об'єктів, запущених у космічний простір. Підписання угоди відбулося 22 квітня 1968 р. одночасно в Москві, Вашингтоні та Лондоні.

На порядку денному досить складних радянсько-аме­риканських відносин 1967—1968 pp. окреме місце посі­дали дві проблеми: укладання договору про нерозповсюд-ження ядерної зброї й проведення переговорів щодо об­меження оборонної та наступальної зброї. Міжнародна обстановка не сприяла їх вирішенню, оскільки до війни у В'єтнамі в червні 1967р. додалась ізраїльська агресія проти Єгипту, Сирії та Йорданії.

Однак саме під час надзвичайної сесії Генеральної Асамблеї ООН, скликаної у зв'язку з агресією Ізраїлю,

145

РОЗДІЛ II РОЗРЯДКА МІЖНАРОДНОЇ НАПРУЖЕНОСТІ. ГЛОБАЛЬНІ ТА РЕГІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ

23 і 25 жовтня відбулася зустріч глави радянського уряду М. Косигіна і президента Л. Джонсона в Гласборо, на якій, крім обговорення питань, пов'язаних з урегулюванням конфліктів у В'єтнамі й на Близькому Сході, було зробле­но спробу знайти взаємоприйнятний підхід до вирішення проблеми стримання розвитку систем ПРО. Хоча зустріч у Гласборо не мала конкретних результатів, вона все ж таки сприяла початку переговорів з обмеження страте­гічних озброєнь, які в 1972 р. завершились укладенням Дого­вору щодо ПРО.

В останній рік президентства Л. Джонсона після ба­гаторічних переговорів завершилася робота над Договором^ про нерозповсюдження ядерної зброї, який було відкрито для підписання 1 липня 1968 р. в столицях СРСР, США та Великобританії. До кінця року цей договір підписали 83 держави. Однак сенат СІЛА, незважаючи на зусилля Л. Джонсона, відмовився його ратифікувати через вве­дення радянських військ до Чехословаччини в серпні 1968 р. Ратифікований у листопаді 1969 p., Договір про нерозповсюдження ядерної зброї став одним з базових до­кументів, спрямованих на зниження можливості виник­нення ядерних війн.

У цілому, за свідченням президента Л. Джонсона, в період 1963—1969 pp. СРСР і США уклали різних угод більше, ніж за ЗО років з моменту встановлення між ними дипломатичних відносин.

Загальне міжнародне тло 60-х років не сприяло знач­ним позитивним змінам у радянсько-американських від­носинах: тривала гонка озброєнь; ескалація американ­ської участі у в'єтнамській війні та допомога, яку СРСР надавав ДРВ, заважали врегулюванню цього конфлікту; події 1967 р. на Близькому Сході також негативно поз­начилися на відносинах СРСР і СІЛА. Однак у полі­тичних колах обох країн саме в 60-ті роки визріло розу­міння важливості відходу від конфронтації часів «холод­ної війни» й необхідності серйозних змін у зовнішній політиці.

146