Тема 7 Система міжафриканських відносин

зація для освоєння басейну р. Сенегал. Країни, території яких поширюються на береги найбільших озер (Чад та ін.), спільними зусиллями розвивають на них судноплав­ство.

Проте, за всіх успіхів співробітництва африканських країн, будівництво спільними зусиллями підприємств об­робної промисловості не дістало розвитку в означені ро­ки. А через специфіку економіки африканських країн їхніми головними партнерами були й залишаються краї­ни Заходу, насамперед колишні метрополії.

Економічна комісія ООН для Африки

Цей орган ООН, створений 1958 р., відіграє важ­ливу роль у справі зміцнення економічного спів­робітництва та інтеграції в Африці. Комісія є

провідним центром координації економічної політики африканських держав та розвитку їхнього співробітниц­тва. Вона тісно взаємодіє з ОАЄ. ЕКА проводить дослід­ження економічних та технологічних проблем розвитку й розробляє рекомендації державам-членам. З ініціативи ЕКА. територія Африки в 60-ті роки була поділена на субрегіони. На кінець 70-х років таких субрегіонів налічу­валося п'ять: північний, західний, центральний, східний та південний. У кожному субрегіоні були створені Міждер­жавні програмно-оперативні центри (МЮЛПОС), які координували інтеграційну роботу в субрегіонах: для Пів­нічної Африки — в Танжері (Марокко), для Західної — в Ніамеї (Нігер), для Центральної —в Яунде (Камерун), для країн Східної та Південної Африки — в Лусаці (Замбія). Був також створений центр для країн басейну Великих озер у Гісеньї (Руанда). ЕКА займається широким колом проблем: це питання соціально-економічної стратеги країн Африки, розвитку сільського господарства, промисловос­ті, енергетики, транспорту, торгівлі, фінансів, зв'язку та туризму. Вона також координує діяльність у галузях освіта

473

РОЗДІЛ III ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

та підготовки кадрів, зайнятості, вивчення та викорисі ня природних ресурсів, розвитку науки й техніки та вдс коналення управління, в тому числі й економікою. вищим органом ЕКА є щорічна конференція міністрів, відповідають за економічний розвиток, фінанси та шіану| вання. ЕКА створила цілу низку наукових проектних навчальних закладів. Зокрема, це Африканський іі економічного розвитку та планування в Дакарі (Сенеї Інститут розвитку водних ресурсів у Дар-ес-Саламі (Та занія), Інститут соціальних досліджень у Тріполі (Лівія), j Згідно з розробленими ЕКА принципами і з її ініціа! тиви було створено Африканський банк розвитку. В за-І значений період ЕКА підготувала низку загальноафри-1 канських економічних програм, які стали основою стра-^ тегії розвитку держав-членів. Найважливіші серед Принципи реалізації нового міжнародного економічног порядку в Африці (1976—1981—1986), Стратегія розвиг для Африки на третє десятиліття ООН, Монровійська стратегія (1979) та розроблений на її базі Лагосжий плс дій (1980), спрямований на створення до 2000 р. Афри-j канського спільного ринку, а потім Африканського еконс мічного співтовариства. Зазначимо, що виконання цьог завдання сьогодні виглядає малореальним.