Тема 9 Українська рср на міжнародній арені (1944 —1979 рр.)

з Німеччиною і підписанням мирних договорів з її союзниками в Європі. Значна увага приділялася добору й підготовці кадрів. До Вищої дипломатичної школи СРСР та дипломатичних курсів при НКЗС СРСР з України планувалося направити 50 чоловік. Великий інтерес до розгортання роботи НКЗС УРСР виявили представники зарубіжних країн, зокрема посол США в СРСР А. Гар-ріман та посол Великобританії в СРСР А. Керр. До Києва прибули перші іноземні делегації, представники засобів масової інформації. 12 липня 1944 р. з формальних при­чин (незнання іноземної мови) Москва звільняє О. Кор­нійчука з посади. Народним комісаром закордонних справ було призначено відомого партійного функціонера Д. Мануїльського. З його приходом значно посилився політико-ідеологічний аспект діяльності наркомату. І це не було випадковим: Д. Мануїльський одночасно обіймав посаду члена політбюро ЦК Компартії України, де відпо­відав за «ідеологічну роботу». Майже весь 1944 та 1945 pp. пройшли під знаком очікування в Україні встановлення дипломатичних зносин з іноземними державами. Цього, однак, не сталося. Разом з тим були зроблені перші кроки на шляху утвердження міжнародної присутності УРСР.

НКЗС УРСР взяв участь у підготовці Угоди між урядом УРСР та Польським комітетом національного визволення (ПКНВ), а також Угоди з ЮНРРА (Адміністрація допо­моги й відбудови при Об'єднаних Націях). У листопаді 1944 р. до Києва після відвідин Москви прибула юго­славська делегація в складі І. Шубашича та Е. Карделя. 1 листопада 1944 р. в Київському університеті їм. Т. Г. Шев­ченка відкрився факультет міжнародних відносин. Чимало його випускників згодом стали відомими дипломатами, вченими. Серед них — А. Бутейко, В. Василенко, К. Забігайло, В. Скофенко, Б. Тарасюк, Г. Удовенко, П. Удовиченко, Г. Цветков та багато інших. У 1945 р. почав видаватися журнал «Сучасне та майбутнє», в якому висвітлювалися проблеми зовнішньої політики й між­народних відносин. Предмет особливої уваги Наркомату закордонних справ УРСР становили питання, пов'язані з забезпеченням участі УРСР у майбутній міжнародній організації. Москва, як відомо, на конференції в Думбар-тон-Оксі поставила питання про включення всіх

511

РОЗДІЛ III ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

радянських республік до числа ініціаторів її створеї Радянська вимога не дістала підтримки на конференції, кінцевому підсумку на Кримській (Ялтинській) кого[ ренції було досягнуто домовленості про те, що на маі бутній міжнародній конференції УРСР разом із БРСІ будуть визнані країнами — членами й фундатора ООН. Над підготовкою відповідних документів працюв Наркомат закордонних справ УРСР.

Участь УРСР в Установчій конфе­ренції ООН у Сан-Франциско. Вихід УРСР на міжнародну арену

Ялтинська домовленість про включення УРСР БРСР до числа членів—фундаторів ООН по-різному тлумачилася сторонами. Нагадаємо, цвд до Сан-Франциско запрошувалися тільки ті країни, підписали Декларацію Об'єднаних Націй 1942 p., або тЩ які потім приєдналися до неї. Ні серед перших, ні середі других радянських республік не було. СРСР вважав, що"| оскільки УРСР та БРСР перебували в стані війни з Ні­меччиною, то вони автоматично запрошуються до Сан*| Франциско. СІЛА й Великобританія виходили з того, | рішення про запрошення УРСР та БРСР до Сан-Фран-І циско має бути ухвалене шляхом голосування на самій! конференції. Розбіжності сторін щодо цієї проблеми| викликали чергове загострення ситуації. 24 квітня 1945 p.,І ще до початку конференції, В. Молотов в ультимативнійі формі ще раз виклав радянську вимогу про автоматичне! визнання УРСР та БРСР членами ООН.

Конференція розпочала свою роботу 25 квітня 1945 рЛ Серед запрошених до конференції УРСР та БРСР не бу-1 ло. 27 квітня 1945 р. засідання глав делегацій (Керівного^ комітету) одноголосно ухвалило постанову про те, включити дві радянські республіки до числа первісних члені міжнародної організації. Рішення про запрошення УРСІ та БРСР до участі в конференції, поставлене на голосу-

512