Тема 2 Особливості повоєнного врегулювання в Європі й на Далекому Сході

питання про мирну угоду для Японії. Розпочалися пере­говори з представниками країн — учасниць Далекосхід­ної комісії.

В жовтні 1950 р. держдепартамент СІЛА розіслав країнам — членам Далекосхідної комісії спеціальний ме­морандум, який містив загальні принципи мирної угоди з Японією. У ньому наголошувалося, що учасниками угоди можуть стати лише країни, які перебувають у стані війни з Японією. Після підписання угоди учасники мають від­мовитися від претензій, які постали внаслідок воєнних дій, що тривали до 2 вересня 1945 р.

Відносно територіальних питань у проекті зазначало­ся, що Японія визнає незалежність Кореї і майбутнє рі­шення Великобританії, США, СРСР і Китаю щодо стату­су Формози, Пескадорських островів, Південного Сахаліну та Курильських островів. Передбачалося переда-ння під фактичний контроль СЛІА японських островів Рюкю та Бонін.

У пам'ятній записці радянського уряду від 20 листопа­да 1950 р. містився перелік питань щодо американського меморандуму, принциповий характер яких ставив під сумнів можливість підписання спільної мирної угоди. Пи­тання торкалися статусу Сахаліну, островів Пенхулєдао, Курил та Південного Сахаліну, термінів виведення оку­паційних військ to території Японії, можливості збере­ження американських військових баз на території Японії після укладання мирної угоди.

У записці держсекретаря США відповідей на більшість питань радянського уряду не було. Фактично він під­твердив імовірність того, що американські війська зали­шаться на японській території.

Не маючи ілюзій з приводу позиції Радянського Союзу, СІЛА прагнули заручитися підтримкою союзни­ків. На початку січня 1951 р. Конференція країн Бри­танської співдружності націй ухвалила резолюцію про як­найшвидше підписання мирної угоди з Японією.

29 березня 1951 р. уряд СІЛА розіслав свій проект мирної угоди з Японією членам Далекосхідної комісії. У ньому передбачалася відмова Японії від усіх прав на Корею, Формозу, Пескадорські острови, на підмандатні території. Підтверджувалося повернення у склад СРСР

55

РОЗДІЛ І СТАНОВЛЕННЯ БІПОЛЯРНОЇ СТРУКТУРИ МІЖНАРОД­НИХ ВІДНОСИН. РОЗГОРТАННЯ «ХОЛОДНОЇ ВІЙНИ»

Тема 2

Особливості повоєнного врегулювання в Європі й на Далекому Сході

південної частини Сахаліну й Курильських острові Однак не були задоволені вимоги Китаю про повернеї Тайваню, островів Пенхулєдао, хоча формально Япої відмовлялася від «прав і правооснов» на ці території.

18 квітня 1951 р. президент США Г. Трумен підтверді намір СІЛА залишити американські війська в Япої після підписання мирної угоди.

Великобританія, побоюючися, що її інтереси не б) дуть ураховані, розробила свій проект мирної угоди, яки був обговорений на нараді прем'єр-міністрів Британське співдружності в січні 1951 р. Особлива увага приділялась обмеженням суднобудівної й текстильної промислової Японії, яка конкурувала з англійською експортною щ мисловістю. Окрім цього, Англія наполягала на залучег КНР до консультацій з питань про мирну угоду Японією і на поверненні КНР Тайваню.

Нарада американських і англійських дипломатів з тань мирної угоди з Японією, що відбулася на поча травня 1951 р. у Вашингтоні, закінчилася безрезультатної В червні 1951 р. спеціальний представник президент^ США А. Даллес домігся згоди англійського кабінету брат участь у мирній конференції за умови, що США не за| просять на конференцію ні КНР, з якою Англія у той чг уже встановила дипломатичні відносини, ні уряд Ча Кайші. СІЛА відкинули пропозиції Англії про встаної лення обмежень на окремі галузі японської промисле вості, бо вони не конкурували з американськими фір мами.

Радянський уряд 7 травня 1951 р. надіслав заінтег. сованим країнам «Зауваження з приводу американської проекту мирної угоди з Японією». В них підкреслювалосі ігнорування Сполученими Штатами міжнародних угод щм повоєнний устрій Японії. Йшлося про непередання КНІ Тайваню й островів Пенхулєдао, про вилучення з-під с> веренітету Японії островів Рюкю та Бонін, про відсу ність гарантій проти відновлення японського мілітариза Окрім цього, радянський уряд наполягав на скликаї сесії Ради міністрів закордонних справ США, Китаї Англії й СРСР, щоб приступити до підготовки мирне угоди на засадах міждержавних угод, досягнутих у періоі війни.

56

6 липня держдепартамент США надіслав радянському урядові меморандум, до якого додавався проект мирної угоди. В меморандумі повідомлялося, що на початку ве­ресня 1951 р. в Сан-Франциско буде скликана конфе­ренція для підписання мирної угоди. 12 липня 1951 р. «Проект мирної угоди з Японією» було опубліковано від імені США й Великобританії. В запрошенні на конфе­ренцію, переданому першому заступникові міністра за­кордонних справ СРСР А. Громико 20 липня, підкреслю­валося, що йдеться про підписання мирної угоди з Япо­нією, а не про поновлення переговорів про умови миру.

В Сан-Франциській конференції (4—8 вересня 1951 р.) взяли участь 52 країни. Серед учасників не було КНР, КНДР, МНР та ДРВ, відмовилися брати участь Індія та

Бірма.

Конференція відкрилася вступною промовою прези­дента СЛІА, потім англійський делегат виступив з роз'яс­ненням положень угоди. В проекті підтверджувалася від­мова Японії від вищезгаданих територій, але не було ска­зано про повернення Курил і Південного Сахаліну до складу СРСР, а Тайваню і Пенхулєдао — до складу КНР. Передбачалася згода Японії на опіку ООН (в особі США) над кількома японськими островами. Значна увага в про­екті угоди приділялася питанням безпеки Японії.

Глава радянської делегації Громико виступив з різкою критикою американо-англійського проекту й сформулю­вав низку доповнень та поправок до нього. Радянський Союз знову наполягав на визнанні Японією суверенітету СРСР над Південним Сахаліном та Курильськими остро­вами і КНР — над Маньчжурією, Тайванем та островами Пенхулєдао. Радянська делегація пропонувала вивести всі збройні сили союзних держав не пізніше ніж через 90^ днів і заборонити розміщення іноземних військ та військових баз на території Японії. Репараційні питання пропонувалося розглянути на спеціальній конференції заінтересованих держав. Передбачалося суворе обмежен­ня розмірів збройних сил Японії.

Радянський Союз наголосив, що угода може набрати чинності лише після ратифікації її СРСР, США, Англією

¹³ Китаєм.

Виступ радянської делегації підтримали лише пред­ставники Чехословаччини й Польщі. Радянські про-

57

РОЗДІЛ І СТАНОВЛЕННЯ БІПОЛЯРНОЇ СТРУКТУРИ МІЖНАРО; НИХ ВІДНОСИН. РОЗГОРТАННЯ «ХОЛОДНОЇ ВІЙНИ»

позиції й поправки не були поставлені головою кош] ренції на обговорення, бо це не передбачалося процес рою і порядком денним.

8 вересня 1951 р. представники 48 країн підпис мирну угоду з Японією. Угода складалася з 27 статей, пованих у сім глав. Представники СРСР, Польщі, Чел Словаччини не прибули на церемонію підписання ущя бо розглядали її як результат «змови Вашингтона! японським урядом».

Через кілька годин СІЛА і Японія підписали безпеки», згідно з якою Японія надавала Сполучеі Штатам «право розмішувати наземні, повітряні та мор кі сили в Японії й біля неї». Ці сили «можуть бути користані ...для підтримання міжнародного миру й пеки на Далекому Сході» і «для придушення вел внутрішніх бунтів і заворушень у Японії».

Японія без дозволу США не мала права надавати і для розміщення інших іноземних військ, проведеї маневрів і т. д.

У січні 1952 р. США і Японія підписали Адміністр тивну угоду, в якій фіксувалася згода Японії використання Сполученими Штатами засобів обслугов вання і територій, необхідних для виконання передбачених угодою безпеки».

СІЛА закріпили за собою право створювати свої в будь-якому районі Японії, морським і повітряним су нам СІЛА дозволялося заходити в будь-які порти використовувати будь-які аеродроми.

Американським військовослужбовцям та їхнім сім'ї надавалося право екстериторіальності. Стаття 17 на американську адміністрацію і військові суди в Японії ключною юрисдикцією відносно американських військов службовців та членів їхніх сімей. Щоправда, у квіт 1953 р. ця стаття зазнала перегляду і була визна юрисдикція як СІЛА, так і Японії, тобто застосої норми, що їх закріпили угоди між США й країнами-^ членами НАТО.

Американські збройні сили отримали в постійне тимчасове користування понад 600 військових об'єктів, і

28 квітня 1952 р. Японія й уряд Чан Кайші на Тайва підписали мирну угоду, яка проголосила припиненняі

58