Тема 1 Ялтинсько-потсдамська система міжнародних відносин та біполярність повоєнного світу

Англії, Франції, Бельгії, Голландії. Отже, на відміну від ситуації, що склалася після першої світової війни, пере­розподіл колоній між традиційними метрополіями вия­вився фактично неможливим. Різке послаблення колиш­ніх «великих держав» Європи привело до істотної акти­візації національно-визвольних рухів на підконтрольних Ім територіях. Як засвідчив перебіг подій, виснажені еко­номічно, політично, морально, європейські метрополії виявилися не в змозі втримати своїх «підопічних» у ко­лишніх межах. До того ж з огляду на суспільний прогрес традиційне колоніальне правління ставало явним полі­тичним атавізмом.

Утім, варто зазначити, що новоутворювані незалежні держави з числа колоній та напівколоній фактично так і не змогли досягти повної як економічної, так і полі­тичної незалежності. «Вакуум влади», що створювався в цих державах одразу після того, як їх залишали колоні­затори, активно й небезуспішно намагалися заповнити СІЛА або СРСР — країни, які ніколи не були метро­поліями в чистому вигляді, але прагнули власної геге­монії у світі: перша під гаслами встановлення демократії, друга — побудови комуністичного раю. Досить скоро країни, як їх стали називати, «третього світу» перетво­рилися на арену часто-густо доволі жорстоких зіткнень геополітичних інтересів Радянського Союзу та Сполу­чених Штатів. Так сталося в 1946 р. у Сирії та Лівані, у 1945—1948 pp. — в Індонезії, у 1948 р. — в Палестині. Згодом саме на території колишніх колоній практично розгорнулося довгострокове радянсько-американське про­тистояння, військово-політичний аспект якого дві над­держави виносили таким чином на певного роду «пери­ферію світу», уникаючи вкрай небезпечного безпосеред­нього збройного контакту.

Умовно кажучи, 1949 рік можна вважати своєрідним вододілом, коли в повоєнній системі міжнародних від­носин реально визначилися два полюси сили.

СІЛА остаточно відкинули доктрину довоєнного ізо­ляціонізму і встановили своєю стратегічною метою досяг­нення світової гегемонії; СРСР порушив американську монополію на ядерну зброю, практично вийшов з гли­бокої економічної скрути й завершив створення єдиного

13

РОЗДІЛ І СТАНОВЛЕННЯ БІПОЛЯРНОЇ СТРУКТУРИ МІЖНАРОД­НИХ ВІДНОСИН. РОЗГОРТАННЯ «ХОЛОДНОЇ ВІЙНИ»

табору держав-сателітів у Центральній та Східній Євро: успішно здійснивши там «народно-демократичні рею

люції».

Формування двох протидіючих блоків держав Заходу Сходу дістало своє перше інституалізоване втілення: бу. створені НАТО та Рада економічної взаємодопомо (РЕВ). Одним з найяскравіших виявів розмежування дво: систем став у тому ж 1949 р. розкол Німеччини. На цеі момент фактично завершилося формування біполярної системи міжнародних відносин, яка базувалася на сило­вому балансі, що він установився між Радянським Со­юзом і СІЛА.

• Ялтинсько-потсдамська система міжнародних відносин

Кримська конференція керівників СРСР, СІЛА і Великобританії, що відбувалася 4—11 лютого 1945р., головним чином була присвячена проб­лемам завершення війни в Європі. В офіційному комю­ніке щодо підсумків конференції зазначалося: «Ми роз глянули й визначили воєнні плани трьох союзних дер з метою остаточного розгрому спільного ворога... Б; цілком погоджені та детально сплановані терміни, розмір: й координація нових і ще могутніших ударів, що їх буде| завдано в серце Німеччини нашими арміями та військово-повітряними силами зі сходу, заходу, півночі та півдня».

На конференції було розглянуто центральне політичне питання — про ставлення союзників до Німеччини після її поразки, про майбутнє Німеччини як такої. Тут осно воположне значення мали домовленості щодо відроджен­ня переможеної Німеччини на основі принципів її де­мократизації та демілітаризації. Сторони вирішили прин­ципові питання відносно характеру верховної влади на німецькій території, її поділу на окупаційні зони.

14