Тема 9 Українська рср на міжнародній арені (1944 — 1979 рр.)

вання ЗО квітня 1945 p., одностайно підтримали делегати конференції. 1 травня 1945 р. Генеральний секретар кон­ференції А. Хісс надіслав до Києва телеграму на ім'я народного комісара закордонних справ УРСР Д. Мануїль-ського із запрошенням УРСР до участі в роботі конфе­ренції в Сан-Франциско. 6 травня 1945 р. делегація УРСР прибула до Сан-Франциско.

Наділення УРСР та БРСР зовнішньополітичними повно­важеннями та визнання їх членами—засновниками ООН викликало широкий міжнародний резонанс і неоднозначні оцінки. Переважна більшість західних аналітиків та полі­тиків погоджувалися в тому, що ні конституційні зміни 1944 p., ні рішення конференції в Сан-Франциско не внесли принципових змін у державно-політичний статус УРСР та БРСР, які не стали загальновизнаними суб'єк­тами міжнародного права й не мали змоги проводити власну, незалежну від Москви зовнішню політику. Існу­вали й інші точки зору, відповідно до яких УРСР здобула частковий міжнародно-правовий статус. В Декларації ОУН з приводу рішення конференції в Сан-Франциско відносно УРСР зазначалося, що незалежно від імперських розрахунків Москви, пов'язаних із членством УРСР в ООН, фактом є те, що після Сан-Франциско Україна вийшла на міжнародну арену.

Очолювана Д. Мануїльським делегація УРСР на кон­ференції в Сан-Франциско налічувала 12 чоловік (заступ­ник Голови уряду УРСР І. Сенін, директор Інституту історії АН УРСР акад. М. Петровський, ректор Київсь­кого університету ім. Т. Г. Шевченка проф. В. Бондарчук, П. Удовиченко та ін.). Делегація УРСР включилася в роботу конференції на її вирішальному етапі, коли поча­лося обговорення й вироблення Статуту майбутньої організації. Голова української делегації очолював на цій конференції комітет, на який покладалося формулюван­ня преамбули, цілей та принципів Статуту ООН. З ініціа­тиви УРСР до Статуту було включено низку важливих положень, зокрема положення про сприяння міжнарод­ному співробітництву в розв'язанні економічних і соці­альних проблем, про загальну повагу й забезпечення прав і основних свобод людини незалежно від расової належ­ності, статі, мови й релігії. Д. Мануїльський входив також

17 9-302

513

РОЗДІЛ III ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ ,<ji МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

до Керівного комітету та брав участь у роботі перше комітету третьої комісії, де розглядалися структура й : цедурні питання Ради Безпеки — головного органу бутньої міжнародної організації. Інші члени українсі делегації активно працювали в комісіях і комітетах ко ференції. Робота української делегації в Сан-Францис попри те, що вона проходила під пильним нагл представників СРСР, стала важливим кроком України важкому шляху до міжнародного визнання. 25 червня оперному театрі Сан-Франциско в урочистій і святков обстановці всі делегації, стоячи й аплодуючи, одноголс но прийняли Статут ООН. Наступного дня — 26 черв ня — в Будинку ветеранів у Сан-Франциско всі 50 де легацій підписали Статут ООН і Статут Міжнародної суду. Серед перших ці документи підписала й делег УРСР. 22 серпня 1945 р. Президія Верховної Ра Української РСР ратифікувала Статут ООН.

З цього часу й до дня проголошення незалежне України 24 серпня 1991 р. ООН була, як уже зазначалося^ майже єдиною трибуною, через яку світ отримував іні формацію про наш народ, його історію й культуру. 'Щ перші повоєнні роки представники УРСР неодног обиралися до керівних органів ООН, а сама УРСР організацій системи ООН. У вересні 1945 р. в Лондої нарком закордонних справ УРСР був обраний вще-гол вою Підготовчої комісії ООН. 10 січня 1946 р. УРСІ разом з іншими 17 країнами стала членом Економічної Ц Соціальної Ради (ЕКОСОР). Формування нової стру тури міжнародних організацій спричинило появу числе» них спеціальних органів і установ системи ООН. УРСЇ приєднувалася до них або ж ставала однією з їх засної' ниць. У 1946 р. вона була обрана членом кількох спеї зованих органів ЕКОСОР: Статистичної комісії, Комісії j прав людини, Комітету в справах біженців і переміщеі осіб тощо. В 1947 р. УРСР стала членом Економічні комісії для Європи. Під час роботи першої сесії Гене ральної Асамблеї ООН у грудні 1946 р. делегата *^т'* було призначено членом Ревізійної комісії ООН. стала однією з країн—засновниць Всесвітньої організ охорони здоров'я (ВООЗ), створеної 7 квітня 1948 р. Пр| зростання міжнародного авторитету УРСР у ці роки сі" чило обрання її членом Ради Безпеки ООН на дворіч термін (1948—1949).

514