Тема 2 Становлення політики розрядки в Європі (60-ті — початок 70-х років)

поведінки («держава, що балансує між своїми конкурен­тами»), значною мірою було єдиною можливою за тих умов раціональною стратегією.

Важливий елемент ідеологічного обгрунтування акти­візації «східної» політики Франції за часів президентства JJI. де Голля становила концепція «єдиної Європи від Атлантики до Уралу», яка втілювала проголошені керів­ництвом П'ятої Республіки ідеї «трансцендентного» євро-пеїзму, що, у свою чергу, спиралися на переконаність в історичній обмеженості повоєнного устрою у світі.

Однак незаперечним є і те, що будь-які зміни у відносинах з країнами «соціалістичного табору» були б неможливі без відповідних кроків назустріч з боку держав ОВД, і насамперед з боку Радянського Союзу. А також без наявності хоча й обмеженої, але досить значної сфери спільних інтересів та позицій щодо основних проблем міжнародної політики.

Така близькість позицій була констатована ще в ході офіційного візиту весною 1960 р. до Франції Голови Ради Міністрів СРСР М. Хрущова при обговоренні на зустрічі з французьким керівництвом проблеми недоторканності європейських кордонів, проблем безпеки в Азії та на Близькому Сході, а також діяльності Організації Об'єд­наних Націй. По завершенні візиту вперше в історії від­носин Схід—Захід сторони підписали угоду про наукове співробітництво в мирному використанні ядерної енергії.

В середині 60-х років найактивніше розвивалися кон­такти в економічній, науковій та культурній галузях. Саме тоді Франція і СРСР підписали п'ятирічну торго­вельну угоду та угоду про співробітництво в галузі кольо­рового телебачення. Темпи збільшення взаємного товаро­обігу вирізнялися надзвичайним динамізмом: з 1958 по 1969 р. він зріс більш ніж у 5 разів. Франція була першою західною країною, яка надала Радянському Союзові кре­дитну лінію для фінансування імпорту французьких ін­вестиційних товарів.

Перебування президента Французької Республіки Де Голля з офіційним візитом в СРСР із 20 червня по 1 липня 1966 р. позначилося подальшим зміщенням ак­центів з питань двосторонньої торгівлі на проблеми євро-

169

РОЗДІЛ II РОЗРЯДКА МІЖНАРОДНОЇ НАПРУЖЕНОСТІ. ГЛОБАЛЬНІ ТА РЕГІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ

пейської та світової політики. За підсумками переговорів ЗО червня була опублікована спільна декларація, в якій сторони підкреслили, зокрема, необхідність проведення політики розрядки в Європі та декларували свою заін­тересованість у пошуках насамперед «європейського» рі­шення проблем співробітництва та безпеки в Старому Світі, без залучення «неєвропейських» країн.

У ході цього візиту французького президента сторони домовилися про створення постійних інститутів у сфері розвитку їхніх взаємовідносин, а саме: інституту періо­дичних консультацій на найвищому державному рівні, постійної комісії для контролю за виконанням торговель­них, економічних та технічних угод. Одночасно в Парижі створювалася франко-радянська торговельна палата з представництвом у Москві.

Під час офіційного візиту Голови Ради Міністрів СРСР О. Косигіна у Францію в грудні 1966 р. сторони вперше в практиці дипломатичних відносин держав, що належали до різних військово-політичних блоків, проде­монстрували взаємну зацікавленість у скликанні загально­європейської наради з проблем безпеки та співробіт­ництва. Ця політична акція, по суті, започаткувала пере­говорні процеси, що привели до скликання НБСЄ.

Підтримка Францією радянської концепції європейсь­кого діалогу з питань безпеки та співробітництва дала Парижу змогу активізувати свої відносини з рештою дер­жав ОВД у Центральній та Східній Європі, котрі, як і у випадку зі східною «наддержавою», почалися в еконо­мічній та культурній галузях. Але на відміну від своїх відносин із СРСР Франція, розширюючи співробітництво в цьому регіоні, в цілому дотримувалась «блокової» дис­ципліни Атлантичного союзу. Лише в питанні про західні кордони Польщі позиція де Голля суттєво відрізнялася! від позиції СІЛА, Великобританії та ФРН, що далос взнаки в ході офіційного візиту французького лідера Польщі, який він використав як нагоду наголосити остаточному характері кордону по лінії Одер—Нейсе.

Таким чином, тенденція в східноєвропейській полі' тиці Франції до поділу своїх партнерів на пере:

170