Тема 6 Латиноамериканська система міжнародних відносин

об'єктивно спрямована на зміцнення держсектора, обме­ження іноземного підприємництва в ряді важливих галу­зей, переорієнтацію зовнішньої торгівлі, національний ва-лютно-фінансовий контроль і т.д.

Схильність до постійного маневру, динамізм, праг­нення діяти на перетині інтересів різних соціальних угру­повань досить специфічно виявились у зовнішній політи­ці, наділивши її неоднозначністю і суперечностями, не­рідко зумовленими поєднанням взаємовиключних рис.

Особливо характерний у цьому плані режим X. Перо­на. Проголошення ним незалежної «третьої позиції» в міжнародних справах поєднувалося з відкритим антико-мунізмом, а відмова підписати двосторонній договір про взаємодопомогу зі СІЛА — з підтримкою вторгнення США в Корею. Відправка аргентинських військ у Корею не відбулася лише через рішучий масовий протест ар­гентинців.

Однак можливості для зовнішньополітичного манев­рування, до якого виявили схильність популістські режи­ми, в умовах «холодної війни» значно звузилися. Жорст­кий курс Вашингтона в регіоні, його політика «викручу­вання рук», тиск на Латинську Америку з допомогою фінансово-економічних важелів стримували зовнішньо­економічні амбіції Аргентини й Бразилії, змушували по­пулістські уряди до відступу від проголошених антиаме-риканських настанов і до пошуку компромісів з прав­лячими колами СІЛА. Так, прагнення уряду Ж. Варгаса у своїй зовнішній політиці дистанціюватися від СЛІА на­штовхнулося на сильний тиск Вашингтона по всьому фронту взаємовідносин двох країн з метою залучити Бра­зилію до участі в корейській війні, чому Сполучені Шта­ти надавали великого значення.

Внаслідок напруженої дипломатичної боротьби урядові Ж Варгаса вдалося обмежитися поставками СЛІА війсь-ково-стратегічної сировини, а також суттєвим розширен­ням військово-політичних зв'язків на початку 50-х років.

Широкомасштабний народний рух проти участі в ко­рейській війні справив потужний стримуючий вплив на правлячі кола латиноамериканських держав. У результаті замість запланованих Вашингтоном 140 тис. солдатів з Латинської Америки в Корею була відряджена лише 1 тис. колумбійських військовослужбовців, яку виділив дикта­торський режим X. Гомеса.

485

РОЗДІЛ III ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

РЬке погіршення світової економічної кон'юнктурі же прийшло на зміну «корейському буму», завдало сі ного удару політиці «економічного націоналізму». Разом -і очевидним гальмуванням до середини 50-х років сої них механізмів популістських режимів це в кінцево» підсумку визначило їх падіння. В цілому популістські жими відіграли помітну роль у розвитку двох найбілш держав континенту — Аргентини та Бразилії.

• Демократизація у країнах регіону. Посилення суперечностей зі США

В другій половиш 50-х років у Латинській риці настав новий період демократично-вольного руху. Він розгортався в умовах різкої загострення структурної кризи моделей розвитку. Дед очевиднішою ставала згубність для національних інтересі курсу військово-політичних режимів на консервацію д сталих соціально-економічних структур. Зростали анти-* диктаторські настрої, розширювався фронт демокрагач* них сил.

Під тиском демократичних рухів упали диктаторськ. режими М. Одрії в Перу (1956), Р. Пінільї в Колумбії, (1957), П. Хіменеса у Венесуелі (1958). В 1954—1956 рр.| вдалося відстояти конституційний режим у Бразилії.

Масові виступи громадськості наприкінці 50-х рої заблокували здійснення планів Пентагону і реа сил регіону щодо встановлення постійних зв'язків ™ НАТО й Організацією американських держав (ОАД). У ж роки демократичні сили зірвали спроби США й війсь кової верхівки країн Південного конуса утворити Півден-ноатлантичний пакт.

Помітну роль стали відігравати й нові підходи до нішньої політики, що поширилися серед буржуазно-ре формістських кіл.. Це, наприклад, дістало вираження «панамериканській операції» президента Бразилії Ж. Ку

486