Тема 4 Проблеми контролю над озброєннями та роззброєння

території Антарктики будь-які заходи воєнного характеру, такі як створення військових баз та військових укріплень, проведення маневрів, застосування та випробування будь-яких видів зброї, включаючи ядерну. Метою Договору проголошувалося використання Антарктики тільки в мир­них цілях на користь усього людства. Договір заохочує до широкого обміну інформацією щодо наукових досліджень в Антарктиці. Його підписання свідчило про можливість досягнення компромісних рішень відносно проблем, які зачіпають інтереси всіх країн.

Нарощування ядерних озброєнь США й СРСР та гост­ре протистояння двох військово-політичних блоків з усь­ого спектра міжнародних проблем досягли свого піка під час «карибської кризи» 1962 р. Драматичні події навколо Куби прискорили еволюцію поглядів керівництва СІЛА та СРСР на роль ядерної зброї в сучасному світі, продемон­струвавши реальність загрози ядерного конфлікту. Посту­пово на зміну концепції «реалізованої ядерної переваги» приходила ідея «ядерної стабільності», яку відстоював тодішній міністр оборони США Р. Макнамара. Обопільне бажання знайти вихід із загрозливої ситуації, що її ство­рювала безконтрольна гонка озброєнь, підштовхувало сторони до пошуку домовленостей.

Серйозним кроком на шляху обмеження ядерних озброєнь стало підписання 5 серпня 1963 р. Договору про заборону випробування ядерної зброї в атмосфері, в кос­мічному просторі й під водою (відомий також як Договір про заборону ядерних випробувань у трьох середовищах). Договір, який набрав чинності 10 жовтня 1963 p., був ратифікований Українською РСР 30 грудня 1963 р.

Договір став першою міжнародною угодою в галузі обмеження ядерних озброєнь. Він забороняє проведення випробних вибухів ядерної зброї та будь-яких інших ядерних вибухів в атмосфері, в космічному просторі та під водою або в будь-якому іншому середовищі, якщо при цьому створюється загроза радіоактивного забруд­нення за межами національної території держави, що проводить випробування. Договір є безстроковим та відкритим для підписання всіма державами.

Значення підписання цього Договору виходить за рамки власне проблеми обмеження ядерних озброєнь. Він довів Можливість досягнення домовленостей у галузі обмежен-

207

РОЗДІЛ II РОЗРЯДКА МІЖНАРОДНОЇ НАПРУЖЕНОСТІ. ГЛОБАЛЬНІ ТА РЕГІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ

Тема 4 Проблеми контролю над озброєннями та роззброєння

нЯ озброєнь та роззброєння навіть в умовах «холодної війни». Договір зробив великий внесок у захист довкілл! зменшення його радіоактивного забруднення. Під*! писання Договору надало конструктивнішого характері подальшим переговорам щодо роззброєння і сприяло до<1 сягненню цілої низки угод у галузі обмеження гок™¹ озброєнь.

У 60-ті роки цілком реальною стала загроза перене сеяня гонки ракетно-ядерних озброєнь у космічний про-? clip, що становило потенційну небезпеку для всього люді

ства.

Ще одним успішним кроком у справі обмежеі _гонки озброєнь стало підписання 27 січня 1967' р. Договору про принципи діяльності держав з дослідження та виІ користання космічного простору, включаючи Місяць , iffiui небесні тіла. Договір передбачає використання дослідження космічного простору на користь та в інтереЗ _сах усіх країн, незалежно від рівня їхнього економічного _та наукового розвитку. Він забороняє розміщення на на<| вісолоземних орбітах та встановлення на небесних Ti~^J чи ^в будь-якому місці космічного простору об'єктів, містять ядерну зброю чи іншу зброю масового знищеі розташування військових баз та проведення випробуї будь-якої зброї на небесних тілах, привласнення не-| бесних тіл або космічного простору. Договір закрі.— принцип міжнародної відповідальності держав-учасі за національну діяльність у космічному просторі, а такоЗ принцип відповідальності за шкоду, заподіяну косміч ними об'єктами іншій державі-учасниці, її фізичним аб юридичним особам. Договір зафіксував зобов'язання кс _монавтів надавати колегам з інших держав допомогу, також відкритість усіх об'єктів на небесних тілах д; відвідання представниками будь-якої держави на осної взаємності. Договір передбачає контроль за його вико нанням шляхом взаємних інспекцій запуску космк кораблів та встановлення обладнання представник інших країн-учасниць. Учасники Договору зобов'язали інформувати міжнародні організації та громадськість діяльність у космосі та явища, які могли б створюі загрозу життю або здоров'ю космонавтів. Договір ( строковий, набрав чинності 10 жовтня 1967 р. і 6j ратифікований Українською РСР 22 травня 1967 р.

208

Боротьба проти розповсюдження зброї масового знищення. Договір про нерозповсюдження ядерної зброї 1968 р.

У 60-ті роки особливої гостроти набула проблема нерозповсюдження ядерної зброї. В 1960р. Франція провела випробування ядерної зброї, а в 1964 р. ядерний вибух, здійснений КНР, довів кількість членів «ядерного клубу» до п'яти. Економічний та науково-технічний рівень ще понад 10 країн давав змогу створити ядерну зброю протягом кількох років. Лавиноподібне зростання кількості ядерних держав украй загострювало проблему безпеки у світі, збільшувало ризик виникнення ядерної війни, гальмувало вирішення проблеми роззбро­єння.

Переговори щодо підготовки угоди про нерозповсюд­ження ядерної зброї, в яких провідну роль відігравали СРСР, США та Великобританія, ускладнилися у зв'язку з погіршенням міжнародного становища, насамперед із в'єтнамською війною. До того ж у самих Сполучених Штатах досить впливовою була ідея «багатосторонніх ядерних сил НАТО», неприйнятна для Радянського Союзу, бо одну з найактивніших ролей у новому утворенні відіграла б ФРН.

Паралельно до зусиль щодо нерозповсюдження ядер­ної зброї на глобальному рівні робилися й спроби убез­печити від неї цілі регіони. Серйозним успіхом у цьому слід вважати підписання Договору про заборону ядерної зброї в Латинській Америці (Договір Тлателолко). Договір, який було відкрито для підписання 14 лютого 1967 p., становив першу спробу закріпити статус без'ядерної зони в мЬкнародно-правовому порядку.

Договір проголошує своєю метою заборону присут­ності ядерної зброї на території Латинської Америки. Держави, що підписали Договір, зобов'язуються викорис­товувати ядерні матеріали та пристрої, які перебувають ИІД їхнім контролем, виключно в мирних цілях.

209

РОЗДІЛ II РОЗРЯДКА МІЖНАРОДНОЇ НАПРУЖЕНОСТІ. ГЛОБАЛЬНІ ТА РЕГІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ

Сторони підписали додатки до Договору — Протоколи^ 1 та 2. Протокол 1 зобов'язує держави, що нес> міжнародну відповідальність за території в Латинсь* Америці, поширити на них без'ядерний статус. Згідно Протоколом 2 держави, що володіють ядерною зброєю,| повинні поважати статус без'ядерної зони в Латинсь*' Америці щодо учасників Договору. Цей протокол під-| писаний та ратифікований усіма ядерними державами." відповідності з Договором створено Агентство із заборонив ядерної зброї у Латинській Америці (ОПАНАЛ) зі штаб-| квартирою в Мехіко.

Інтенсивні переговори протягом 1967 та на почат 1968 р. в Комітеті 18 держав з роззброєння дали змогу| дійти компромісу та узгодити текст договору, який ма стати головним інструментом боротьби проти подальшо^! го розповсюдження ядерної зброї на глобальному рівні.

Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) був\ схвалений Генеральною Асамблеєю ООН 12 червня 1968 р. Щ відкритий для підписання з 1 липня 1968 р. в Москві_п Вашингтоні та Лондоні. Договір набрав чинності 5 берез-% ня 1970 р.

Згідно з Договором кожна з держав-учасниць, яка во­лодіє ядерною зброєю (такими вважаються держави, що провели ядерне випробування до 1 січня 1967 p.), зо­бов'язується не передавати будь-якій державі ядерної зброї або інших ядерних вибухових пристроїв, а також контролю над такою зброєю, не заохочувати і не спонук кати будь-яку неядерну державу до виробництва або на­буття будь-яким іншим способом ядерної зброї або іі ядерних вибухових пристроїв, а також контролю над та­кою зброєю або вибуховими пристроями.

Кожна з держав—учасниць Договору, яка не володіє ядерною зброєю, зобов'язується не отримувати від буй якого постачальника ядерної зброї або ядерних вибухові пристроїв, а також контролю над ними, не виробляти їх.

Учасники Договору зобов'язалися вести переговорі відносно вжиття ефективних заходів, спрямованих припинення гонки озброєнь, домагатися укладення угоди| про загальне й повне роззброєння під ефективним міжч народним контролем.

Водночас із жорсткими обмеженнями можливості роз-| повсюдження ядерної зброї Договір мав на меті спрі

210