Тема 4 Міжнародні відносини в Південно-Східній Азії

ська сторона передусім прагнула виключити втручання Китаю в її внутрішні справи та поставити відносини з ним на рівноправну основу.

Гостра політична боротьба в Індонезії в середині 50-х років навколо програм соціально-політичного розвитку висвітлила нездатність правлячих кіл вирішити такі важ­ливі питання, як стабілізація внутрішньополітичного ста­новища в країні, успішний розвиток економіки, поліп­шення умов життя населення та ін. На початку 1957 р. президент А. Сукарно висунув тезу «скерованої демок­ратії», тобто управління державою шляхом концентрації законодавчої й виконавчої влади в руках президента. Зовнішньополітичним завданням першочергової ваги для Індонезії в цей час залишалося завершення боротьби за Західний Іріан, що перебував під управлінням Нідерландів відповідно до рішення конференції «круглого столу» від

2 листопада 1949 р. У зв'язку з тим, що черговий розгляд питання про Закідний Іріан на XII сесії ГА ООН у листопаді 1957 р. завершився безрезультатно, в урядових колах Індонезії визріло рішення про визволення Захід­ного Іріану без сприяння ООН. Відносини з Нідерлан­дами дедалі більше погіршувалися, в серпні 1960 р. уряд Індонезії розірвав з ними дипломатичні відносини. Загос­трення відносин з колишньою метрополією супроводжу­валося поглибленням внутрішньополітичної кризи в Ін­донезії, що вилилося в один з найнебезпечніших анти­урядових заколотів. Під загрозою опинилася єдність дер­жави, її безпека. В цій обстановці індонезійський уряд звернувся по підтримку до всіх дружніх країн. З моральг но-політичною підтримкою Індонезії виступили СРСР, КНР, Індія, КНДР, ДРВ, ОАР.

У цей період зазнали змін відносини з Індією. Сукар­но явно претендував на лідерство в регіоні й ревниво ставився до успіхів Індії на міжнародній арені. Правлячі кола Індонезії почали інакше розцінювати незбіг поглядів

3 Індією з ряду питань, зокрема з проблем, пов'язаних з поверненням Індонезії Західного Іріану, з питань від­носин із КНР. Коли в 1959 р. різко загострились індій­сько-китайські відносини, Індонезія зайняла позицію мов­чазного спостерігача.

Із завершенням у 1960 р. формування державної сис­теми «скерованої демократії» Індонезія почала претенду-

373

РОЗДІЛ III ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ а! МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

вати на роль провідної держави регіону. Першочерг завданням країни в галузі зовнішньої політики

лась боротьба проти світового імперіалізму й __„,

лізму, за визволення Західного Іріану. В умовах прої нення індонезійських збройних груп на західноіріаі територію розпочалися індонезійсько-нідерландські: говори, які закінчилися підписанням 15 серпня 15 двостороннього договору про передання з 1 жоі 1962 р. до 1 травня 1963 р. Західного Іріану під ління Тимчасового виконавчого органу ООН. З 1 ^ 1969 р. над усією територією мав майоріти прапор незії.

Після визволення Західного Іріану Індонезія сі„,™ вує свою зовнішню політику на проблему утворення дерації Малайзії. В середині 50-х років Індонезія праї до розширення традиційних зв'язків з Малайською' рацією і Сінгапуром, хоча колоніальний статус перешкоджав налагодженню відносин по всіх ліні політичного й економічного життя. На початку 1963 індонезійське керівництво оголосило Малайзію noj женням неоколоніалістських задумів імперіалісти^ Великобританії й проголосило боротьбу проти держаї що створювалась. Постання нового державного утвої ня на північних кордонах Індонезії, на яке мали ширитися особливі військово-політичні відносини Ма лат з Великобританією, розглядалось урядом Сукарно. закріплення і розширення позицій Великобританії Швденно-Схіцній Азії. Джакарта побоювалася, що пов'^ зана з Заходом Малайзія стане містком для його втручай*! ня у внутрішнє життя Індонезії, місцем зосереджеі підривних елементів, які загрожуватимуть безпеці кра На підхід керівництва Індонезії до майбутньої Федеі справляли вплив і його великодержавні амбіції. У ноі державі вбачався можливий суперник у боротьбі за відні позиції в регіоні. На курс опору планам утвор^_ш^ Федерації Малайзії Індонезію підштовхувало й керівниці тво КНР, яке прагнуло використати націоналістичні нам строї індонезійської правлячої верхівки у своїх інтерес ^;

Після утворення 16 вересня 1963 р. Федерації Мала,..*, уряд Сукарно проводив політику конфронтації під racnos», «розтрощити Малайзію». Індонезшсько-малайзійськийІ конфлікт ще більше загострився, коли в травні 1964

374