Тема 4 Проблеми контролю над озброєннями та роззброєння

У червні 1968 р. міністр закордонних справ СРСР А. Громико виступив із пропозицією обговорити взаємне обмеження та скорочення ядерних озброєнь наступаль­ного та оборонного призначення. 1 липня того ж року президент Л. Джонсон висловив готовність СІЛА розпо­чати переговори з питань стратегічних озброєнь. Почат­кові переговорного процесу завадило різке загострення радянсько-американських відносин унаслідок введення військ СРСР та його союзників з Варшавського договору в Чехословаччину 21 серпня 1968 р. Проте, хоча пре­зидент Л. Джонсон відмовився тоді від переговорів із СРСР, ця ідея здобувала щодалі більше прихильників се­ред американської політичної еліти.

Нова республіканська адміністрація Р. Ніксона, прово­дячи широкий перегляд зовнішньої політики СІЛА, усвідомлювала, що проблеми попередження війни, при­пинення гонки озброєнь, розрядки напруженості стали центральними в радянсько-американських відносинах і вимагали невідкладного вирішення. Такий підхід умож­ливив початок у листопаді 1969 р. радянсько-американ­ських переговорів про обмеження стратегічних насту­пальних та оборонних озброєнь. Сприятливим тлом для таких переговорів було загальне ослаблення напруженості у світі в цей період, позитивні зміни у відносинах СРСР та його союзників з державами Західної Європи, насам­перед із ФРН.

Радянсько-американські переговори зі стратегічних озброєнь йшли нелегко. СРСР виступав за максимальні обмеження систем ПРО, а обмеження стратегічних сис­тем намагався пов'язати зі скороченням ядерних засобів передового базування СЛІА, розглядаючи їх як допов­нення до міжконтинентальних засобів. Прорив став мож­ливим лише в травні 1971 p., коли сторони домовилися зосередити зусилля передусім на обмеженні розгортання систем протиракетної оборони. На додаток до цього передбачалося досягти домовленостей щодо деяких заходів з обмеження стратегічних наступальних озброєнь.

Травнева зустріч 1972 р. в Москві та серія важливих Домовленостей між СРСР і США визначили сферу спільних інтересів двох найпотужніших держав. Серед Принципів радянсько-американських відносин, зафіксо-

213

РОЗДІЛ II РОЗРЯДКА МІЖНАРОДНОЇ НАПРУЖЕНОСТІ. ГЛОБАЛЬНІ ТА РЕГІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ

ваних у підписаному під час московського саміту 1972 р.ї документі «Основи взаємовідносин між Союзом Радянський Соціалістичних Республік і Сполученими Штатами Аме рики», виділяється обопільне визнання принципу мир­ного співіснування як єдино можливої основи відносин двох великих держав у ядерну добу. «Основи» передба-f чали пряме зобов'язання сторін «докладати особливих зу­силь до обмеження стратегічних озброєнь».

Знаменним етапом у справі приборкання гонки ракет­но-ядерних озброєнь стали Договір між СРСР і США про обмеження систем протиракетної оборони (Договір щодо ПРО) та Тимчасова угода про деякі заходи в галузі обме­ження стратегічних наступальних озброєнь, відомі (разом із підписаною в 1971 р. СРСР і США Угодою про заходиі щодо зменшення загрози виникнення ядерної війни) під на-ч звою Угоди ОСО-1. Ці документи було підписано 26 трс^м«* 1972 р. в Москві під час візиту президента СІ Р. Ніксона до СРСР.

Розробка й підписання цих документів стали мож­ливими внаслідок установлення ядерного паритету мг" СРСР і СІЛА на рубежі 60—70-х років, визнання цьої факту та усвідомлення загрози, яку несе неконтрольована! гонка ядерних озброєнь існуванню не тільки найпотуж-| ніших держав, а й усього людства. Перші контакти пред-' ставників держав відбулися в листопаді 1969 р., а у квітні 1970 р. розпочалися радянсько-американські переговори! про обмеження стратегічних озброєнь. ••

Найважливішим був безстроковий Договір щодо ПРО: Згідно з Договором та Протоколом до нього 1974 р. сто­рони зобов'язувалися не розгортати системи протиракет­ної оборони на своїх територіях, не створювати ochof*¹ для такої оборони та не розгортати системи ПРО окре\™ районів. Винятки становили:

район розташування системи ПРО радіусом 150 (центр Москва, СРСР), де дозволялося розгортати більше ніж 100 протиракет на стартових позиціях та шіс комплексів РЛС ПРО;

район розташування системи ПРО радіусом 150 (Гранд Форкс, Скелясті гори, США), де дозволялося р гортати не більше ніж 100 протиракет на стартові позиціях та дві великі РЛС ПРО з фазованими ґратками.!

214