Тема 3 Зміцнення європейської безпеки та співробітництва в 70-ті роки

державами-учасницями, які були викладеш в «Деклар

принципів».

Преамбула відзначала благотворний вплив на розвв ток торгівлі режиму найбільшого сприяння. Вперше дісі| тала оформлення і конкретизацію ідея широкомасшта^ ного економічного співробітництва на довгостроковій і нові, зокрема в таких напрямах, як обмін електроенеї тією в Європі, співробітництво в галузі дослідження не вих джерел енергії, розвиток дорожніх мереж та створен ня єдиної судноплавної системи в Європі, співробг ництво в галузі дослідження й удосконалення обладнаї для транспортних перевезень та обробки контейнерів тои

Чимале значення надавалося державами—учасниця НБСЄ такому розділові Заключного Акта, як «Співробіп ництво в гуманітарних та інших сферах». Його остаток редагування та прийняття стали результатом тривалих перечок між Радянським Союзом і країнами Заходу, мали принциповий характер. Урешті-решт удалося поі дити компромісний варіант тексту, в якому використої валися загальні, розпливчасті формулювання, вихолої вався зміст деяких конкретних понять та положень. Зага| лом проголошувалося, що розвиток співробітництва в лузі культури, освіти, інформації, людських контактів відбуватися з урахуванням законів і традицій кожне країни, в інтересах зміцнення миру та взаєморозу між народами.

Проте в умовах жорсткого ідеологічного протистою між Сходом і Заходом, гостроти якого практично не зг зила навіть «розрядка», годі було сподіватися на повне цінну реалізацію викладених у «гуманітарному кої ідей, що й підтвердила, власне, подальша історична тика.

Останній розділ Заключного- Акта «Подальші після Наради» відображав намір учасників продої розпочатий процес багатосторонніх дискусій і переї ворів з актуальних проблем європейської безпеки, згодом дістав назву «гельсінського». Було досягнуто мовленості про організацію після завершення Нара зустрічей між представниками 35 країн, починаючи зустрічі на рівні повноважних представників міністрів кордонних справ, яка мала пройти в Белграді в 1977р.

t90

Подальший розвиток гельсінського

процесу.

Проведення Белградської зустрічі

представників країн—учасниць НБСЄ

Зустріч представників 35 держав—учасниць На­ради з безпеки і співробітництва в Європі розпо­чалася, як і планувалось, 4 жовтня 1977 р. у Белграді. Учасники форуму мали здійснити поглиблений обмін думками щодо виконання положень Заключного Акта, конкретних питань зміцнення безпеки й співробіт­ництва в Європі, розвитку процесу розрядки в найближ­чому майбутньому.

В межах зустрічі було створено п'ять робочих органів, а саме: з питань безпеки в Європі; з питань економічного, науково-технічного й природоохоронного співробітниц­тва; з питань безпеки й співробітництва в Середземно­мор'ї; з гуманітарного співробітництва; з визначення по­дальших кроків після закінчення зустрічі.

Вже на початковій стадії роботи представники кожної з делегацій виступили з промовами, в яких викладалися позиції їхніх країн щодо основних питань порядку денно­го; обговорювалися ж вони на закритих пленарних за­сіданнях.

Майже одразу стало зрозуміло, що «легкої розмови» не відбудеться, оскільки виявилися розбіжності Радянсь­кого Союзу і Сполучених Штатів з цілої низки прин­ципових моментів.

СРСР наполягав на необхідності «доповнення політич­ної розрядки розрядкою військовою». У зв'язку з цим, зок­рема, висувалася пропозиція укладення учасниками НБСЄ Договору про незастосування ядерної зброї пер­шими один проти одного, досягнення чіткої домовле­ності щодо відмови від подальшого розширення вже існу­ючих військово-політичних блоків тощо.

Сполучені Штати ж пов'язували прогрес Белградської зустрічі з обов'язковим вирішенням комплексу питань, Що належали до «третього кошика», тобто гуманітарної ^сФери. СІНА обвинувачували СРСР у тому, що він

РОЗДІЛ II РОЗРЯДКА МІЖНАРОДНОЇ НАПРУЖЕНОСТІ. ГЛОБАЛЬНІ ТА РЕГІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ

- -і!

відверто нехтує виконанням гельсінських домовлене у галузі людських контактів, обміну інформацією та ін.

Суперечки й взаємні звинувачення представга двох наддержав тривали досить довго і, що було сумнішим, практично безрезультатно. Ставало деді ясніше, що СІЛА погодяться з пропозиціями Радянськ го Союзу, спрямованими на ослаблення військової протистояння й уповільнення темпів гонки озброєї лише в разі поступок останнього в політико-ідеологіч сфері. Але це було неможливим у принципі. Духовна * ра, сфера ідеології становила для радянського керіві тва ту твердиню, в якій не можна було допустити жор щілини. В умовах поступового соціально-економічної відставання від Заходу ідеологія залишалася тією och<S вою, на якій значною мірою тримався радянський Вільний інформаційний обмін і практично необмежеї людські контакти знищили б її дуже швидко.

Якогось конструктивного компромісу між двома головнішими фігурантами гельсінського процесу дос* на Белградській зустрічі не вдалося. Більш-менш пс тивний відгук в учасників викликали «локальні» прої зиції окремих делегацій, як, приміром: про оголошеї 1980 р. Роком європейської культури (Югославія); виховання молоді в інтересах миру (Польща); про виток інституту політичних консультацій між учасі НБСЄ (НДР і Чехословаччина); про асамблею моло;: них організацій (Франція); про підсилення ролі Євр пейської комісії ООН у розвитку співробітництва зг із Заключним Актом (Швейцарія); про розширення народного співробітництва в галузі охорони навкол нього середовища (Норвегія) тощо.

8 березня 1978 р. було прийнято підсумковий докуме Белградської зустрічі, який фактично не мав яког суттєвого змістового навантаження. У ньому дещо рактно підкреслювалося значення, яке надають учасі зустрічі продовженню процесу розрядки, шдтвep^ валася «рішучість держав-учасниць неухильно виконувати^ односторонньому, двосторонньому та багатостороннь порядку всі положення Заключного Акта». У зв'язку з що будь-яких серйозних рішень на зустрічі досягти

192