Тема 3 Міжнародна ситуація на Далекому Сході

них переговорах наполягав на переданні Японії, окрії островів Хамобаї й Шикотан, також островів Кунашир Ітуруп. Крім того, питання про статус двох останні Курильських островів і південної частини Сахаліну япоші ці пропонували передати на розгляд міжнародної конфет ренції.

В березні 1956 р. з ініціативи Японії переговори бул перервані. В їхньому ході сторони погодили статтю дог вору щодо необхідності укладення угоди про регулюваш ня й обмеження вилову лососевих у північно-західні частиш Тихого океану. Під тиском японських рибо-і промисловців японський уряд запропонував розпоча двосторонні японо-радянські переговори про укладаї угоди з питань риболовства. Ці переговори проходили Москві з 29 квітня по 14 травня 1956 р. і завершились підписанням Конвенції про риболовство й Угоди про надані ня допомоги людям, що потерпають у морі. В ході переговорів була досягнута домовленість відновити пере«| говори про нормалізацію радянсько-японських відносі не пізніше 31 липня 1956 р.

Проте й після відновлення 31 липня 1956 р. в Мое* двосторонніх переговорів японський міністр закордонні справ М. Сігеміцу обстоював повернення Японії островів. Радянський уряд не змінив своєї позиції. М. геміцу висловився за тимчасове припинення переговорі порекомендувавши японському урядові піти на укладан-j ня мирного договору на запропонованих Радянським Со­юзом умовах.

Такий поворот подій викликав роздратування Ва--шиштона. Він офіційно попередив Токіо, що в разі ви-* знання Японією за мирним договором із СРСР Пії денного Сахаліну й Курильських островів володінням^ Радянського Союзу США на основі ст. 26 Сан-Фран-^ циського договору вимагатимуть «аналогічних переваг»! Мова йшла про довічне збереження за США острові! Окінава та Бонін (Огасавара). У вереті 1956 р. держде^ партамент СІЛА опублікував ноту, в якій заявив, щ«| «острови Ітуруп і Кунашир (поряд з Хабомаї й Шикота ном, які є частиною Хоккайдо) завжди були складової частиною Японії й мають по справедливості належаі Японії». Посол Аллісон отримав доручення не допуста успішного завершення японо-радянських переговорів.

Загроза зриву переговорів стала реальністю. Японсьї громадськість вимагала, щоб уряд розпочав безпосеред

318

переговори з СРСР і з'ясував можливість урегулювання відносин між двома країнами без підписання мирного договору за умови, що територіальне питання стане пред­метом наступних переговорів. У жовтні 1956 р. в Москву прибула японська урядова делегація на чолі з І. Хатояма. Переговори на найвищому рівні (13—19 жовтня) завер­шились успішно, і 19 жовтня 1956 р. була підписана спільна радянсько-японська декларація, яка передбачала:

припинення стану війни, відновлення миру та добро­сусідських дружніх відносин;

відновлення дипломатичних і консульських відносин;

підтримку прохання Японії про вступ до ООН;

репатріацію всіх засуджених японських військово­полонених;

відмову від репараційних претензій;

проведення переговорів про укладення мирного дого­вору.

СРСР погодився на повернення Японії островів Ха­мобаї й Шикотан після укладення мирного договору. З підписанням декларації набрали чинності Конвенція про риболовство й Угода про надання допомоги людям, що потерпають у морі. Було підписано також ряд протоколів, зокрема про торгівлю й режим найбільшого сприяння.

Декларація заклала підвалини для успішного розвитку японо-радянських відносин. На думку багатьох політоло­гів і японознавців, це був тріумф уряду І. Хатояма. Нор­малізація відносин із СРСР забезпечувала Японії можли­вість проведення більш незалежної зовнішню! політики, сприяла зростанню її авторитету й престижу на між­народній арені. 18 грудня 4956 р. вона була прийнята до ООН, у лютому 1957р. нормалізувала відносини з Поль­щею і Чехословаччиною, а згодом з Угорщиною, Бол­гарією та Румунією.

Японо-радянські відносини розвивалися на основі принципів мирного співіснування. Хоча після відставки в грудні 1956 р. уряду І. Хатояма й приходу до влади уряду Н. Кісі розвиток цих відносин дещо загальмувався, ділові зв'язки вже ніколи не припинялися. Проте відносини з СРСР не були повністю врегульовані, переговори про Укладання мирного договору виявилися перерваними на­довго.

319

РОЗДІЛ III ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН