Тема 1 Країни Східної Європи в «системі міжнародних відносин нового типу»

підрозділи поліції виступили проти страйкуючих робіт­ників верфі ім. В. І. Леніна в м. Гданськ. Саме там і тоді молодий електрик Л. Валенса очолив нову профспілку «Солідарність», а В. Гомулка остаточно пішов у відставку. До кінця 70-х років ця профспілка охоплювала дедалі більшу кількість трудящих і завдавала дедалі відчутніших ударів по основах соціалізму в Польщі.

• РЕВ і ОВД наприкінці 50-х — в 60-ті роки

Події в Польщі, Угорщині поставили СРСР перед необхідністю визначити свою позицію щодо країн «соціалістичного табору». ЗО жовтня 1956р. з'явився незвичайний документ, який стосувався країн РЕВ і ОВДд та й загалом усіх соціалістичних країн, що тоді існували. Йдеться про «Декларацію уряду Союзу РСР про основи розвитку і подальшого зміцнення дружби й співробітництва між Радянським Союзом та іншими соціа­лістичними державами». Крім повторення ідеологічних постулатів про будівництво відносин між соціалістичними державами згідно з принципами «пролетарського інтерна­ціоналізму», Декларація містила визнання наявності в минулому чималих «порушень і помилок, які применшу­вали принцип рівноправ'я» у цих відносинах.

У цьому зв'язку від імені уряду СРСР пропонувалося обговорити стан економічних відносин між соціалістич­ними країнами, щоб усунути будь-які можливості пору­шення принципу національного суверенітету. Пропону­валося також розглянути питання про «доцільність подальшого перебування» в цих країнах радників із СРСР. Уряд СРСР висловив готовність розглянути питання про розміщення радянських військ в Угорщині, Румунії та Польщі. Інакше кажучи, йшлося про розв'язання проблем, які тривалий час погіршували відносини східноєвропейських соціалістичних країн із

269

РОЗДІЛ III ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

СРСР, а саме проблем, пов'язаних із радянським втру­чанням у справи країн регіону. В Декларації був майже вперше офіційно використаний термін «співдружність» замість «табору». Останній став дедалі рідше застосову­ватись, бо мав воєнне забарвлення. Окрема частина Дек­ларації цілком присвячувалася подіям в Угорщині. До речі, восени 1956 р. було розпущено Інформбюро кому­ністичних та робітничих партій.

На виконання Декларації згодом відбулися перегово­ри з економічних питань, але радянські війська й рад­ники і надалі залишилися в країнах соціалізму, демонст­руючи їхню залежність від СРСР.

Про вимушеність для СРСР оголошення цієї са­мокритичної Декларації свідчить те, що її повний текст ніде не публікувався після 1956—1957 pp., навіть у збір­никах документів, присвячених радянсько-угорським від­носинам, а в довідниках, підручниках та словниках згаду­валися тільки її загальні ідеологічні положення.

В 50—60-ті роки поступово розгорталася діяльність РЕВ. Зокрема, вживалися заходи, щоб перевести спів­робітництво на довготривалу основу. З 1950 р. почався перехід від річних до довгострокових (п'ятирічних) угод. З 1955 р. в РЕВ приступили до розробки принципів уз­годження планів виробництва. З 1958 р. країнам—членам РЕВ рекомендувалося координувати плани економічного розвитку на багатосторонній основі.

14 грудня 1959 р. був затверджений Статут РЕВ. Хоча й після цього в усіх довідниках повторювалося, що РЕВ є «відкритою» організацією, Статут трактував це питання інакше. В преамбулі прямо проголошувалося, що еконо­мічне співробітництво держав-членів розвивається «в ін­тересах побудови соціалізму і комунізму». Звісно, це виключало вступ до РЕВ держав з капіталістичною, рин­ковою економікою. У Статуті йшлося також про спри­яння «соціалістичній економічній інтеграції, соціалістич­ному поділові праці».

З 1964 р. почалася практика співробітництва з РЕВ держав-нечленів, зокрема Югославії. В 1962 р. було знято обмеження членства в РЕВ тільки європейськими держа-/ вами. Членами РЕВ стали Монголія, Куба, В'єтнам.

270