Тема 6 Активізація діяльності оон у період розрядки міжнародної напруженості

4 березня 1964 р. Рада Безпеки ухвалила резолюцію, створення Сил ООН для підтримання миру на Кіпрі. операції полягала в тому, щоб запобігти відновлєе воєнних дій, сприяти підтриманню стабільності й пор ку. До складу контингенту військ ООН увійшли щ ставники Великобританії, Ірландії, Канади, Фінляндії j Швеції. Австрія направила медичну групу. Було домов но, що витрати на утримання своїх контингентів ликобританія, Канада й Ірландія беруть на себе. В* інших учасників операції мала відшкодувати ООН.

В основу діяльності військ ООН були покладеш прі цигш цілковитої нейтральності й використання зброї У випадку необхідності для самооборони. Війська розміщалися головним чином між збройними угрупої нями конфліктуючих сторін та у важливих пунктах, хом роз'єднання і двосторонніх переговорів спочатку: лося дещо стабілізувати ситуацію. Були встановлені пс вздовж лінії припинення вогню, організоване постіі патрулювання. Війська ООН надавали також гуманітарі допомогу місцевому населенню.

Ситуація на Кіпрі радикально загострилася після дег. жавного перевороту, здійсненого греками-кіпріотами і президента Макаріоса 15 липня 1974 р. Лідери перевої прагнули до союзу з Грецією і закликали її надати допс могу. В цих умовах Туреччина 20 липня висадила війська на Кіпрі, що привело до встановлення контрол турків-кіпріотів над північною частиною країни.

Внаслідок- активних заходів ООН воєнні дії на були припинені, утворена зона безпеки під контроле! оонівських військ. У зв'язку з появою великої кількс біженців (понад 200 тис. чоловік) Генеральний секр призначив Верховного комісара в справах біженців Ко­ординатором гуманітарної допомоги ООН на Кіпрі.

В листопаді 1974 р. Генеральна Асамблея недвозначної висловила своє бачення майбутнього Кіпру, закликаві всі держави поважати суверенітет, територіальну ціліс-| ність, незалежність Кіпру та його політику неприєднан-1 ня. У лютому 1975 р. керівництво турків-кіпріотів в] односторонньому порядку заявило про створення «Ту-\ рецької Федеративної держави Кіпр», але Рада Безпеки не] визнала правомірність цього кроку й закликала конф-1 ліктуючі сторони на Кіпрі до конструктивного діалогу.

238

Напружена конфліктна ситуація зберігалася на Близь­кому Сході.

У травні 1967 р. загострилися відносини між Сирією й Ізраїлем. У цих умовах Єгипет висунув перед Генераль­ним секретарем У Таном вимогу про виведення військ ООН, що перебували на єгипетській території в деміліта­ризованій зоні. Таке рішення Єгипту було пов'язане з назріванням війни Ізраїлю проти Сирії й необхідністю проходів через зону для надання допомоги Сирії. Поїздка У Тана до Каїра з метою домогтися перегляду єгипет­ського рішення успіху не досягла. За таких обставин було прийнято рішення про виведення військ ООН.

5 червня 1967 р. відбулося надзвичайне засідання Ради Безпеки у зв'язку з вибухом повномасштабної війни між Ізраїлем і його сусідами. Від вогню ізраїльських військ загинуло 15 солдатів з контингенту ООН, які ще не встигли евакуюватися.

Під час шестиденної війни ізраїльські війська окупу­вали Сінайський півострів, Західний берег річки Йордан та частину Голанських висот. 6 червня 1967 р. Рада Безпеки ухвалила резолюцію, яка вимагала припинення воєнних дій. Війна закінчилася 12 червня, породивши додаткові спірні питання на шляху до врегулювання на Близькому Сході.

6 жовтня 1973 р. почалися нові широкомасштабні воєнні дії: єгипетські війська атакували ізраїльські позиції в секторі Суецького каналу, а сирійські війська перейшли в наступ на Голанських висотах.

22 жовтня Рада Безпеки, подолавши розходження пос­тійних членів, ухвалила резолюцію, яка закликала конф­ліктуючі сторони негайно припинити воєнні дії й при­ступити до виконання резолюції 242, яка пропонувала Ізраїлю вивести свої війська з територій, захоплених у 1967 р. Були створені другі Надзвичайні Сили ООН (перші Надзвичайні Сили ООН діяли в 1956—1967 pp.) для на­гляду за припиненням вогню.

У грудні 1973 р. в Женеві щд егідою ООН відбулася Мирна конференція щодо Близького Сходу, співголовами якої були СРСР і США. В роботі конференції взяли участь Єгипет, Ізраїль та Йорданія.

18 січня 1974 р. було підписано угоду між Єгиптом і Ізраїлем про роз'єднання їхніх військ. Війська ООН вво-

239

РОЗДІЛ II РОЗРЯДКА МІЖНАРОДНОЇ НАПРУЖЕНОСТІ. ГЛОБАЛЬНІ ТА РЕГІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ

далися у звільнені ізраїльськими військами зони, які тім передавалися єгиптянам. Головне завдання пщ. ділів оонівського контингенту полягало в забезпечеі функціонування контрольних пунктів та постів епос-, жень, у патрулюванні зон, визначених угодами. Другі звичайні Сили ООН припинили своє функціоі липні 1979 р.

Активізація боротьби ООН проти расизму й колоніалізму

Зміни в складі ООН створили в 60-х роках мс ливості для розгортання боротьби за ліквії апартеїду в Південній Африці.

«Апартеїд» на мові африкансько-європейських ленців у Південній Африці означає «відособленість» «сегрегація». Формально цей термін тлумачився як виток кожної групи населення країни своїм шляхом, на практиці політика апартеїду являла собою відверту: літику расизму, мета якої полягала у збереженні паї ня білої меншості над чорною більшістю.

Чорне населення, яке становило 85 % населеї Південно-Африканської Республіки (ПАР), було позба лене основних свобод і прав людини. Йому заборої брати участь у політичному, соціальному й культурі житті. Мільйони людей примусово розселялися в танах — спеціально відведених територіях. У країні нували терор, арешти, знущання над чорношкірим ленням. Південна Африка залишалася країною масої порушення прав людини.

До 1960 р. ООН не змогла домогтися визнання і що проблема апартеїду є міжнародною проблемою.

У 1962 р. на XVII сесії Генеральної Асамблеї створений Комітет з питань політики апартеїду в ПАРІ 1974 р. перейменований у Спецкомітет проти апартеї До нього ввійшли 19 країн. Незмінним головою

240